Розділ 3. Мія

Ніколи не була фанаткою математики чи фізики. Та все ж я любила вчитися. А оскільки я планувала і далі здобувати освіту, підготовчі курси мені були потрібні. Я знайшла вчителя для підготовки через інтернет. Хоча, якщо казати правду, то мені його описали як найкращого репетитора мої подруги. Судячи з їхніх розмов він їх більше цікавив як чоловік аніж як репетитор. Він викладав в університеті вищу математику та проводив вечірній підготовчі курси для абітурієнтів у місцевій школі. Та в основному дівчата просто йшли подивитися на професора Максима Вікторовича Каданського. Дивитися на нього, звісно ж, було до біса приємно. Чоловік виглядав неначе модель з обкладинки глянцевого журналу, яка весь свій вільний час присвячує спортзалу. Завжди в класичному синьому костюмі та з краваткою. Завжди ідеально поголене обличчя та широкі окуляри у металевій оправі, які знімалися у крайньому випадку. Чорне волосся, світла шкіра та погляд очей кольору темного шоколаду надавали його зовнішності потойбічної загадковості. Певного епотажу додавала йому чорна парасолька яку він никористовував аби захиститися не тільки від дощу але і від сонця. Наші з ним онлайн заняття тривали вже місяць. Мені все подобалось. Він чудово все пояснював і мені було не нудно.  Та у мене на нього були ще й інші плани.... Тому, все ж таки, одного вечора я вирішила відвідати його підготовчі заняття. Як на лихо, я потрапила під сильну зливу. Не знаю як, та якимось чином я не розрахувала час і прийшла вже тоді коли заняття вже закінчилось і в класі, окрім професора Каданського, залишились лише двоє дівчат. Вони настільки сильно стиснули його з обох сторін своїми грудьми, що це нагадувало сцену з порнофільму. 
- Перепрошую, Максиме Вікторовичу, я не встигла на ваше заняття, - тихо промовила я привертаючи до себе увагу трьох персон у класі. Я промокла наскрізь. Моє волосся перетворилося на поодинокі бурульки. А дощова вода з мене капала на підлогу без упину.
- Ти загубила парасольку, Міє? - запитав крізь ледь помітну посмішку мій онлайн вчитель. Розглядаючи мене з ніг до голови він швидко встав зі свого стільця на якому сидів за  робочим столом і повільно рушив до мене. На своєму короткому шляху він  елегантно розтібнув свій піджак та знявши його накинув мені на плечі. Я відчула його легку вагу на собі, трохи сдригнувшись від несподівано дії професора. Професор був вищим за мене на півтори голови. Коли він нахилився я почула його ледь чутний шепіт:
- Твоя біла сорочка просвічується... від дощу... Доречі... Мені теж подобається чорне мереживо... 
Інстинктивно я почала кутатись у його піджак. 
- Задля цього можна було і намокнути, - почула я тихий голосок позаду професора. Одна з двох білявок демонстративно склала руки перед собою та швидко вийшла з класу. Її подружка зробила так само. Я подивилася їм вслід та зрозуміла, що моя довжина короткої спідниці набагато пристойніша ніж їхні. 
- До побачення Максиме Вікторовичу! - пролунав подвійний вигук двох світловолосих дівчат перед тим як вони нарешті вийшли за двері. 
Професор не відреагував на їхнє прощання. Він просто підійшов до свого робочого столу та жестами запропонував мені присісти на його стілець. Я скористалась його запрошенням повісивши свій мокрий чорний рюкзак на спинку стільця.
- Я маю дещо для тебе, - почав він поклавши на стіл переді мною книжку. - Це мій власний підручник. Він вийшов цього року невеличким тиражем. Його важко знайти в  продажу. Стікерами відмічені сторінки з важливою інформацією для тебе.
Його ліва рука сперлася на стіл. Він встав зліва від мене та нахилився так близько, що його дихання я відчувала на своїй скроні, а його рука ніжно лягла мені на коліно. Я опустила очі і почала спостерігати як його права рука з годинником, повільно погладжуючи мою шкіру, переміщувалась в сторону моєї спідниці. Його дихання ставало важчим з кожною секункундою.
- Професоре, ви шульга? - запитала я його вже дивлячись йому в очі. Його рука припинила свій рух але так і не залишила в спокої моє стегно. 
- Вірно... І я так розумію, що руку можна не прибирати?
Він запитав це з такою хитрою посмішкою, неначе я вже була гола і готова до сексу. 
- Якщо не боїтеся грати з вогнем, - відповіла йому я, так і не перервавши з ним зоровий контакт.
- Не боюсь. Мені дуже сильно подобається цей чарівний вогник переді мною, - тихо прошепотіли мені у відповідь, обпалюючи своїм гарячим подихом моє обличчя. Я відчувала від нього запах м'яти та кедру. В його очах читалося бажання, особливо коли він перевів погляд на мої губи. Коли посмішка зійшла з його обличчя а рот привідкрилися для поцілунку у мене задзвонив смартфон.
- Чорт, це мабуть... а.... тато! - вигукнула я хапаючи свій рюкзак аби дістати свій  смартфон. На його екрані світився напис "мій Кат". 
- Цікаво ти тата підписала... Напевне у вас з ним нелегкі стосунки, - зробив свій висновок мій онлайн репетитор, продовжуючи нависати наді мною. Я, в свою чергу, різко підвелася зі стільця схопивши зі столу підручник. Професор випрямився, не відриваючись свого погляду від мене, і запропонував:
- Давай я тебе відвезу. Вже майже ніч. На вулиці прохолодно і вогко. Ти вся мокра і змерзла...
- Я завжди мерзну, перебила його я не давши закінчити. - Не турбуйтеся, мене забере батько. На все добре!
Я поспіхом вилетіла з класу. Лише покинувши його мені вдалося приборкати своє несамовите дихання. По дорозі до виходу я вирішила розкрити прихоплений мною підручник і застигає на місці. На першій сторінці був приклеєний на скотч папірець з написом "до зустрічі, моя чарівна Феє". Під папірцем на такий самий скотч була прикріплена засушена квітка. Та я навіть не встигла розпочати потік своїх думок чи навіть промовити матюк. 
- Скільки ти хочеш за його піджак? Я заплачу скільки скажеш.
Спочатку навіть не зрозуміла що це пропищало, поки не озирнулася і не побачила ту саму пиздливу блондинку з класу. Коротка спідниця, короткий топ та джинсова куртка. Вона так само склала руки у себе на грудях і дивилася на мене так неначе я у неї щось поцупила. Я навіть якось і забула, що на мені залишився накинутий піджак професора. Оглянувши себе я знову поглянула на роздратовану білявку:
- Це не моя річ. Я маю її повернути.
- Можеш сказати що загубила, спокійним тоном промовляла вона. - Він тобі пробачить. Ти ж його нова улюблениця. Твоє фото у нього на телефоні. Я бачила...
- Обійдешся, - перебила її я, підійшовши до неї ближче. У відповідь мені дивно посміхнулись, після чого я відчула як мене схопили за волосся  ззаду. Спереду мене за руки схопила розлючена блондинка. Я навіть не сумнівалася, що друга нападниця це та сама інша блонда з класу - її подружка. Вже за мить мене під руки волокли у підсобне приміщення. Чесно кажучи, я і не сильно виривалася. Звісно ж я планувала дещо інше ввечері... Але нічого. І так зійде...