Глава 25

- Щось під час нашого недавнього поцілунку це не дуже було помітно, - підчепив її в свою чергу Ів.

- Я повертаюся! - розлючено кинула дівчина, рушив назад.

В цю хвилину їй і самій не вірилося, що вона відчувала до Іва щось трепетне. В даний момент вона неймовірно злилася на цього хлопця.

- Може, вже не будемо повзти як слимаки по гравію та прискоримося? - подав він голос через якийсь час. - Арахноіди переміщуються значно швидше. Ми можемо тебе понести.

- Обійдусь. Доповзу як-небудь сама. Я адже всього лише жалюгідна людинка. А якщо ти поспішаєш - біжи, ніхто тебе не тримає.

Сара не бачила, як за її спиною Ксан обмінявся поглядом з Івом, і вона не змогла перешкодити одному з них закинути себе на плече. Арахноід просто повісив її немов рушник і побіг, притримуючи її за руки і за ноги, щоб не бовталася. Розуміючи, що сенсу скандалити немає, Сара навіть слова не сказала, коли її «експресом» доставили в Остін. Єдине, що знизило градус - це що ніс її все-таки Ксан, а не Ів.

    Підтягнувши коліна до підборіддя, Сара сиділа на своєму сіро-бурому подертому матраці, спостерігаючи, як сіріє щілина в стіні, через яку проникало світло. Вона не ворухнулася навіть коли Павук присів поруч із нею.

- Мені ж не варто нагадувати тобі, що я намагаюся зрозуміти твої почуття? - стримано промовив він.

- Ні.

- Коли в Зірі почнуть бити на сполох, я змушу Дона укласти зі мною угоду.

- Уявляю, як мені будуть там раді, - процідила Сара, так само дивлячись в одну точку.

- Ось так і живемо. Я попереджав, що буде пекельно непросто. Але любов завжди вимагає жертв. Адже так? ... Саро?

- Нажаль, інакше не виходить, - похмуро озвалася вона. - І чим безумніше почуття, тим страшніші жертви.

- Ти все ще кохаєш мене?

- Все ще кохаю! - в його сторону різко метнувся погляд стурбованої дівчини,  даючи йому зрозуміти, що це правда. – Звичайно кохаю, Робе, що за питання?!

- А Іва? - не відриваючи погляду, Павук нарешті зважився торкнутися цього пікантного питання. - Його ти кохаєш?

- Ні, це інше. Помилка, затемнення, залежність, я не знаю, як це можна назвати. Ів відрізняється від тебе, від інших братів. Може, причиною тому ваша довга розлука. Він дуже складний, в його душі суцільні темні вири, він неймовірно сильний, але чомусь оточив себе товстим коконом байдужості та гіркоти, вибравши мене своїм стрижнем. Знаєш, у людей які бажають усиновити чужу дитину, часто виникає відчуття близькості, якоїсь спорідненості варто їм лише поглянути на сиріт, що бігають поруч. Ось прикипає душа з першого погляду до одного з них і все, вони вже хочуть саме цю дитину, відчувають, що він вже частина їхньої сім'ї, них самих, що він саме той. Так сталося і зі мною. Тільки Ів не дитина і я не можу бути його матір'ю, але я відчуваю колосальну відповідальність за нього, потребу доглядати за цим чудовиськом.

- Я прийняв рішення прийняти його назад до гнізда, - оголосив Павук, вивчаючи її поглядом, чекаючи, як зреагує на це його кохана дівчина. І Сару дійсно це вразило.

- Чому раптом?

- Його імунітет до вакцини від навіювання може дуже стати в нагоді. Ів пробирається під ковпак, з цього можна отримати величезну користь для колонії. Я вибрав менше зло, керуючись практичними міркуваннями.

- Ти вже сказав йому про це?

- Поки ні. А чому він не повинен погодитися? Тоді ваш зв'язок втратить чарівність інтриги? На мою думку так йому буде навіть легше бути ближче до тебе.

- По-перше, Ів не захоче тобі підкорятися. Різниця в тому, що ти дбаєш про колонію, а він піклується тільки про свої інтереси. А по-друге, поки ми разом Робе, я не збираюся дарувати себе кому-небудь з твоїх братів. Ні заради єдності гнізда, ні заради виправдання чиїхось слабкостей, ні заради гуманності, ні заради чого. Наблизиш ти Іва або залишиш все як є - між вами нічого не зміниться.

***

    Ознаки захворювання у Зірі не змусили себе довго чекати. Особисто Сара не стала свідком переговорів з командором форту, останні пару днів вона навмисне уникала всілякого спілкування з ким-небудь з колонії. За нею просто прийшли. П'ятеро бійців мутантів мали супроводжувати лікаря до форту, забезпечуючи безпеку цінного вантажу. Сару навіть неприємно вразила відсутність арахноідів, які мало не вперше не проконтролювали її від'їзд.

- І де ж ці вдосконалені особистості? - не втрималася вона, поцікавившись у супроводу.

- Кожен з них на своєму місці, - розпливчасто відповів їй Мак, ще більше посилюючи її підозри.

Те що вона входить на територію Зіри як ворог, відчувалося особливо гостро коли вона зловила перший погляд. Ще тримаючись на ногах, слабкі, або корчячись від болю, усі вони дивилися на неї однаково - з презирством. Цим першим був Дон Кім, і тепер між ними лежала величезна прірва з нервовими хиткими краями. Ні вітання, ні коментарів. Лише погляд і осудливе мовчання. Сара і сама не намагалася заговорити. Оглядала людей виключно як пацієнтів, намагаючись заглушити особисті емоції, вираховувала дозу, вводила вакцину, давала рекомендації. І тільки коли перед нею постав Колін - ситуація в корені змінилася.

- Ти повинен знати, що вони такі ж люди, живі істоти, тільки інші. Вони не винні в тому, що їхні організми мутували, - заговорила Сара, не намагаючись зловити погляд брата. - Ця непримиренна війна розв'язалася давно, але по обидві сторони хочуть лише одного - жити. Арахноіди не монстри. Вони відчувають, думають, страждають. Жорстокість є всюди, і люди в цьому мутантам не поступаються. Мною ніхто не управляє, Коліне, я з ними по своїй волі, і я не зраджувала свій вид. Я просто люблю цього хлопця. Хоч він і витворяє такі страшні речі.