Глава 23

  Як і пообіцяв їй Павук, вони із Ксаном повернулися через три дні, і Сара не стала чекати коли він підійде , сама кинулася йому на шию, тільки но  Павук виліз з бронетранспортера.

- Дні тягнуться тут так довго, - прошепотіла вона. - Я нудьгувала, Робе.

Посміхнувшись, він ласкаво погладив її по обличчю, і Сара для себе ще раз переконалася, що арахноіди теж втомлюються і виснажуються.

- Ми голодні, як звірі. Що-небудь , хоча б крихту прісної маси Арно! - його досвідчений погляд окинув всіх присутніх, немов бажаючи упевнитися станом кожної дрібниці.

- Гей, а мене обійняти? - не церемонячись, Ксан на секунду згріб Сару в оберемок.

   І тільки коли темрява остаточно опустилася на землю, щільніше згущуючись по кутах форту, в світлі смолоскипів здався Ів.

- Його не було два дні, - шепнув Хелл Павуку.

Ів і раніше ніколи не був щедрий на вітання. Іронічні підколи та похмурі коментарі - будь ласка, аби тільки не вітатися. У мутантів це вважалося поганою прикметою. Ось і тепер Ів привітав всіх одним недбалим кивком голови, потягнувшись до балона з водою.

- У мене є план, як забезпечити нас постійними поставками води, - з похмурим виглядом, проговори він, зиркнувши на Павука. - Готовий поділитися віч-на-віч. Захочеш послухати я до ранку в своєму кутку.

- А мені ти нічого не хочеш сказати? - кинула йому вслід Сара, зачеплена тим, що він жодного разу навіть не глянув на неї, наче вона його чимось непростимо образила. – Іве, я до тебе звертаюся! - Сара не знала що змусило її ось так стрімко наздогнати його і схопити за руку.

- Я дуже зайнятий, Саро, - роздратовано процідив Ів, не приховуючи емоцій.

- Чим же це цікаво?!

- Тамую спрагу! - демонстративно відпив він з фляги, всім своїм виглядом провокуючи дівчину.

І він цього домігся. В серцях Сара вибила флягу з його рук:

- Між іншим я переживала! - викрикнула вона. - Тебе хоч крапельку це хвилює?! Ти повністю зникаєш на дві доби ні слова мені не кажучи, ти відсторонюєшся і не відкликаєшся! Що я по-твоєму повинна була думати?! І ось ти з’являєшся, весь такий надутий, ігноруючи мене ніби я в чомусь винна перед тобою!

- А повинно бути якось інакше? Між нами? - брова Іва іронічно поповзла вгору, а на обличчі з'явився вже знайомий їй вираз. В очах арахноіда Сара побачила відображення власних відчуттів - він означав для неї набагато більше, ніж просто брат її хлопця. І це продовжувало приводити її в дике сум'яття.

- Так, інакше! - випалила Сара, запізно усвідомлюючи, що вони лаються з ним як подружжя, яке посварилося, а усі інші не зводять з них очей, завмерши на своїх місцях. - Ніколи більше не йди, не попрощавшись зі мною! Ясно? - нервово проковтнув вона ком, що застряг у горлі.

- Ти не тільки накричала на мене, так ти ще продовжуєш чіплятися за мене. Відпустиш мою руку чи ні? - дивлячись в упор на зніяковілу дівчину, яка дійсно все ще стискала його зап'ястя, видавив Ів. - Ти сама знаєш чого хочеш? - виголосив він вже трохи тихіше, нахилившись. - Нещодавно ти вимагала від мене абсолютно інше.

- Що це? - намацавши затвердіння, Сара стривожено стала розглядати його руку. - Вони гарячі і закривавлені.

- Не чіпай мене! - вибухнув раптом Ів, вириваючись і відступаючи на півкроку назад. - Просто не торкайся до мене більше, не підходь дуже близько і не дивися на мене своїми стурбованими добрими очима! Це зводить мене з розуму в поганому для тебе сенсі, Саро! ... Прокляття! Ось де ти взялася?

- Поговори зі мною, - одними губами прошепотіла Сара. – Там, ... вдома.

Не знаходячи більше слів, долаючи цілу бурю відчужених емоцій, арахноід зник у темряві, але виглядало це так ніби він утік від дівчини. І Сара перевела погляд у сторону Павука, винувато потискуючи плечима.

- Мене так зворушила твоя упереджена турбота , - граючи жовнами, з напускною недбалістю кинув він тоном, від якого по її спині відразу ж пробіг холодок.

- Коли я поруч, Ів стає краще, - немов виправдовуючись, пробурмотіла Сара.

- О, це помітно. Змінюється прямо на очах, - але насправді кардинально змінився в обличчі сам Павук. - Тільки дурний дег не зрозуміє, що між вами відбувається!

- Ось і поясни мені що відбувається! - підвищила голос Сара , переходячи в оборонну позу. - Розкажи, як вам мутантам вдалося перевернути мою свідомість до того рівня, що я вже не належу сама собі? Я не знаю що зі мною діється, воно увійшло в мене і кожного разу мій мозок гостро реагує на будь-які коливання. Я відчуваю Іва, як відчуваю частину себе. Моя свідомість пропустила через себе його біль і бажання померти, а потім так само чітко я відчула як він бореться, і що в ньому є частинка людського тепла. Між нами не було фізичної близькості , ми не займаємося з ним любов'ю, але між нами є зв'язок незбагненної природи. Воно лякає мене, і я вже не можу інакше. Ів потрібен мені, у мене є потреба в тому, щоб він був поруч. Але кохаю я тебе, Робе. Тебе!

    Арахноіди перебували у повному сум'ятті. Це було помітно по виразу їхніх  очей, по нахмуреним переніссям і підгорнутим губам.

Почуття Павука розбурхалися, загострилися, такого раніше не відбувалося і мутанти немов розгубилися. Розраховувати свої кроки і передбачати  ситуацію в майбутньому ставало все складніше і складніше . Виявилося, що коли справа стосується серця - розум перебуває в повному ступорі. У світі повному жахів та смертей, нова раса людських істот все ще мала душу, яка вміла відчувати.