Глава 22

- Так, Іве, мені потрібно щоб ти мене правильно зрозумів, - з дрімаючої вона раптом перетворилася на бадьору та рішучу, різко випроставшись на сидінні. - У мене є коханий чоловік, у нас з ним серйозні відносини, ми пара я і Роб, я майже зріклася  близьких мені людей заради нього, і ти ніяк не можеш втручатися у мої відносини з твоїм братом. Ти хоч розумієш, що твої ігри з фазами мого сну тільки додають мені труднощів? Або ти робиш це навмисне? Чого ти хочеш цим домогтися, Іве? Ти арахноід, а значить, ти чітко  прорахував хронологію подій наперед. Яка твоя мета?

- Всього лише чотири питання? - хмикнув він. - А я вже налаштувався на виворіт нутра. Я розумію, Саро, що тут лише просторікує дівчина з іншого світу, з іншими поглядами та цінностями. Тут же все складно, все інакше, без кодексів честі і лицарських турнірів. Тут йде тотальна війна, моя дівчинко. Війна мутантів і людей, війна з тими хто тулиться з тобою пліч-о-пліч, війна з самим собою і навіть зі своєю тінню. Так, я прораховую варіанти вирішення тієї чи іншої ситуації, та в мене є мета. Ти дала мені її.

- Я буду змушена просити Роба, щоб він дістав для мене вакцину від навіювань, - процідила Сара.

- Марно. Мій організм ввібрав цю погань, а значить, щеплені вже не будуть відчувати себе у небезпеці в моїй присутності. Вакцина проти мене не подіє. Так що ... тобі доведеться лише сподіватися на мою розсудливість, - здавалося, Іва тільки бавила нервуюча поруч дівчина. - Та розслабся ти, твій хлопець збудував блоки, жоден з арахноідів не зможе влізти в твою голівоньку, ну ... крім твоїх снів звичайно. Цього я нікому не віддам, ніхто не зможе пробратися до твоїх спогадів, Саро Флемінг . У своїх снах ти належиш мені.

- Але я не кликала тебе в свої сни, як і не збиралася ділитися з тобою своїми спогадами!

- Ти вже є в мені, Саро, - спокійно відповів він, не дивлячись на неї. - Це не можна відмотати назад або вичистити. Не знаю чому, але так вже сталося - ми з тобою пов'язані. Багато років тому брати відсікли свій зв'язок зі мною, скориставшись гніздовою параблокадою. Але у тебе закритися від мене не вийде, тому що твій мозок влаштований інакше. Ось і виходить, що ти тепер мій єдиний вузлик в цьому світі, до якого і кріпляться мети.

- Я це відчуваю, але ... більше ніж є між тобою і мною вже нічого не буде ! Я кохаю Павука. Ми дівчата з іншого світу так влаштовані.

- Тільки от не треба ля-ля, - скривився Ів. - Я бачив твій світ твоїми очима, Саро. Це твої особисті заморочки і навіювання твоєї матері, що хороша дівчинка гуляє тільки з одним хлопчиком, причому поки хлопчик не скаже клятву біля вівтаря - дівчинку лапати йому не належить. Ти , звичайно, деякі правила порушила, але деякі галочки у тебе залишилися. Потерпи трохи і цей світ розіб'є твої останні ілюзії. Раджу тобі не зарікатися на рахунок мене.

- Куди ми все-таки прямуємо ? – втрутився Хелл, який досі мовчав, всім своїм виглядом показуючи, що їхні розмови йому не подобаються.

- До Стогнучої Гряди. Хтось же повинен дати Сарі уроки виживання.

- Ну ти й ідіот, - не схвально похитав головою Хелл, але помітивши запитальний погляд Сари - відвернувся не бажаючи пояснювати.

    Через деякий час, дивлячись на дорогу, Ів почав насвистувати знайому їй мелодію , що в свою чергу змусило Сару якийсь час не відривати від нього свого пильного вдумливого погляду.

- Що ти робиш? - тихо поцікавилася вона.

- Насолоджуюся життям, - смикнув він плечем, посміхнувшись при цьому.

- Твоя посмішка ... ця твоя крива посмішка, Іве, семафорить мені про те, що ти безумовно щось задумав, а твоя зарозумілість навіть впевнена  в абсолютному результаті на твою користь! - відчуваючи себе безсилою поруч з ним, дратівливо кинула дівчина. - Що ж ти задумав, чорт тебе забирай?!

- Ніхто й не сумнівається, що Ів думає лише про свою персону, і коли він щось вб'є собі в голову, то навиворіт викрутиться, а результату доб'ється, - буркнув зі свого місця Хелл. - Тільки ти, братику, не забувай, що ти завжди програвав Павуку.

- Та що ж ви усі так на мене розсердилися! - Ів з іронією зобразив своє обурення. - Адже головне бути самим собою, вірно, дитинко? - мигцем глянув він на Сару. - Ось я не приховую свого обличчя, братику Хелл, а ви заганяєте бідолаху Сару в кільце, начепивши на себе чужі маски. Чому мовчун Хелл не скаже чого хоче він? Чому наш славний братик Павук не розкаже своїй дівчині правду про особливу прихильність всередині гнізда?

- Тому що тебе це вже не стосується! - гнівно огризнувся Хелл.

- Е ні, мене це якраз стосується в першу чергу, - авторитетно заявив Ів. - Я домінант одинак, у мене немає потреби ділитися з гніздом, і у мене такий же  прямий зв'язок з дівчиною, але ви вперто не хочете враховувати той факт, що без вас я став набагато сильніше.

- Тільки ось з купи лайна тебе чомусь витягли саме ми, - уїдливо зауважив Хелл, ігноруючи кам'яніюче обличчя Іва.

- Якщо ви зібралися битися, попереджаю, що я вистрибну на ходу! - не витримала Сара.

- Твоя правда, ми поводимося як кретини, - кивнув Ів, але його самовпевненість не спадала до самої зупинки.

   Мляві пагорби, вкриті товстим шаром вулканічного пилу, мертва як і всюди земля, хіба що ці пагорби розташовувалися у вигляді гребеня. Ось на цей гребінь вони і видерлись. Тримаючи її за руку, Ів спустився вниз, по ту сторону пагорбів, на схилах яких припали деги.