Глава 2

Вийшовши з машини, вони в обнімку наближалися до компанії молодих людей, яка вже давно їх очікувала. Джойс, побачивши свого хлопці, який ніжно пригортав до себе якусь білявку, невдоволено стиснула губи.

- Це його сестра, заховай кігті, - жартівливо штовхнув її один з хлопців.

- Відвали, Ленде! - процідила дівчина, з пильними ревнощами вивчаючи кузину Коліна.

- Всім привіт! - весело кинув Колін. - Народ, прошу любити та жалувати - Сара, моя улюблена та єдина кузина. І сьогодні, у цієї чудової дівчини день народження! Я обіцяв їй дещо в подарунок, те, що може полоскотати дівчачі нерви. Сара познайомся, - Колін по черзі представив їй своїх друзів. - Це Джойс, моя дівчина, це Ленд, Сем та Рон. До речі Рон і відкопав цю місцинку.

- Та вже, воно реально моторошне прямо як в містичних трилерах, - сказав хлопець з рудими патлами. - Про цей будинок ходять наполегливі чутки, історії, від яких стигне кров. Всім у кого слабкий сечовий міхур краще відразу бігти подалі. Одні кажуть, що тут повно потворних привидів і якраз вночі тут можна на них натрапити. Інші стверджують, що у цьому будинку безслідно зникають люди, і через деякий час на місці пропажі з'являються тільки частини їхніх розтерзаних тіл,- Рон інтригуюче підморгнув дівчатам. - Ну? У вас вже підігнулися коліна? - довготелесий хлопець розтягнув викликаючу усмішку. - Або може бути дівчачим нервам вже досить передісторії і споглядання цих старих руїн? Повитріщалися і звалимо в який-небудь крутий  клуб?

- Ні вже, ми не з боягузливих, бачили й не таке! Хочу адреналіну! - заявила Сара на сто відсотків впевнена, що все це чергові байки для туристів, першою попрямувавши у бік будинку, який стояв віддалік в напівтемряві оточуючих його вікових дерев.

- Ти любиш її занадто очевидно, - з докором зауважила Джойс, беручи Коліна за руку. - Зараз братські почуття не в моді, особливо почуття до двоюрідної сестри.

- Я знав, що коли ти її побачиш , то обов'язково вирішиш, що це ще одна моя подружка, а ні яка не кузина. Вже не знаю, розчарую я тебе чи ні, але Сара дійсно моя сестра , вона єдина нормальна людина в моїй родині, і так - я її люблю. Що тут такого? Дивись краще під ноги!

Коли під ногами у Джойс заскрипіли сходинки, та насторожено зупинилася:

- Послухай, чому б не відзначити свій день народження як всі нормальні люди, з випивкою, тортом, безглуздими подарунками в коробочках? - обернулася вона до Коліна, який йшов позаду неї. - Навіщо їй ось ця маячня?!

- Просто ти не знаєш її матері. Якби я жив з тіткою Мері у мене б теж зірвало дах. Сарі потрібен адреналіновий допінг, щоб терпіти це чудовисько й надалі. І ось в цьому я її повністю підтримую. Побігаємо за привидами, а потім махнемо до ресторану, - і Колін м'яко підштовхнув дівчину вперед.

Електрика природно в будинку давним-давно була відсутня. Лише тільки місячне світло, що потрапляло в розбиті вікна, лягаючи світлими плямами на запорошену дерев'яну підлогу. Тут свистіли протяги , і пахло старістю минулої епохи. Кожні двері розбурхували нерви своїм огидним скрипом, а в темних кутках , здавалося, дійсно чулися якісь загадкові шарудіння. Після того, як компанія послідовно вивчила усі кімнати, не полишаючи  ідеєю, принаймні, деяких з них, зустріти привидів - молоді люди спустилися у підвал.

- Слухайте, ви як хочете, а я повернуся до машини! - нервово заявила Джойс. - Тут все таке старе, що здається, воно ось-ось рухне тобі на голову. А я не хочу бути похованою в цьому підвалі!

- Джойс, ти сполохаєш всіх привидів! Або ти все-таки боягузка? Трусики ще не намокли? Ах так, це ж трапляється тільки при вигляді Коліна, - Сем навів на неї свою камеру.

- Йди до біса! - Джойс показала йому середній палець, але все ж таки пішла слідом за хлопцями .

Ленд відчинив двері найдальшої, забитої павутиною комори і остовпів.

- Це ще що за чортівня ?! - оторопіло простягнув він, витріщивши очі . - Розірвись моя чорна дупа!

Посеред тісної комірки, переливаючись в повітрі , висіло яскраве світло або  якась аморфна пляма, і що саме було джерелом харчування для цієї ілюмінації - було абсолютно незрозуміло, немов воно світилося саме по собі зсередини, не дратуючи очей.

- Очманіти! Щоб я здох! - теж свиснув Рон. - От і не вір після цього чуткам! Люди, що це таке? Ця фігня і є наш привид? - заворожений видовищем, він обережно просунув в світлу пляму свою руку. - Хлопці, а воно тепле!

- Це фокус або ілюзія? Признавайтесь, що ви тут влаштували? - з цікавістю вимовила Сара, спробувавши обійти пляму. Але комора була занадто вузька і краї плями майже торкалися стін, тому недовго думаючи дівчина просто увійшла в це світіння. Увійшла і пропала. Слідом за нею, охоплені цікавістю увійшли й інші.

    ... Перше, що вони відчули - це сліпуче, ріжуче сонячне світло, яке  вдарило їм прямо в очі, а потім повіяло неприємним їдким запахом, що забивав ніздрі, сморід гару з якимись хімічними домішками. Голова тут же закрутилася, повітря стало не вистачати, в вухах з'явився дзвін, і неприємний присмак у роті.

- Оч .. ма .. ніти! - по складах вимовив Ленд. - І це без всяких косяків ?! Ви усі  бачите те саме, що й я? Звідки, трясця вашій матері, взявся день, коли там була ніч?!

- Схоже на величезне звалище після ядерної війни, - пробурмотів Рон, обводячи поглядом невідомі їм руїни, навалені купи пожмаканого