Розділ 14

Тірша, 14 лютого, понеділок, 2321 рік.

Весь січень у нас із Ровеном пройшов у інтенсивному навчанні, але нам воно подобалося, бо до нашої звичайної програми з корейською мовою увійшли ще танці та музика. Ровен дуже серйозно підійшов до гри на гітарі, у нього справді добре виходило. Він уже мріяв про електрогітару, лишилося тільки її знайти. Я ж просто бавилася з губною гармошкою або підспівувала йому. Діду Сану подобалося слухати наші «концерти», ми зазвичай проводили час вдома у Ровена. Тут ми відчували себе вільніше, ніж у мене, де батьки стежили за кожним нашим кроком і вслухалися у кожне наше слово.

— Вивчимо добре корейську — зможемо обговорювати будь-які теми, навіть найзабороненіші, — зауважив якось Ровен і я з ним погодилася: добрий стимул для вивчення мови.

Пісні корейською та дорами допомагали нам у навчанні: і користь, і приємне проведення часу. З письмом у нас ще були складнощі, але на слух ми вже завчили багато фраз. Дід Сан усміхався, слухаючи наші вправи корейською, він згадував покійну дружину.

На заняття танцями Ровена підбила я. Мені завжди хотілося навчитися танцювати, мені подобалися як бальні танці, так і сучасні рухи. Я знайшла відеозаписи з уроками танців, і ми з Ровеном почали їх розучувати. Ровена довго вмовляти не довелося, на мій подив, він з цікавістю віднісся до танців. Мабуть, його, як і мене, радувала можливість бути близько, торкатися один одного під час танцю. Лише невинний танець, а стільки приємних переживань.

Ми чули, що на 14-те лютого, День закоханих, у барі у старого Креза буде тематичний вечір і нам дуже хотілося туди потрапити. Я знала, що старий Крез нас впустить, особливо якщо з нами буде Джулз, адже їй уже 16, але батьки мене точно не захочуть відпускати.

— Може, підемо таємно? — запропонував Ровен. — Скажеш, що весь вечір будеш у мене.

— Там, напевно, будуть знайомі батьків, вони можуть настукати їм. Не хочу я так ризикувати, — я була б рада стати поганою дівчинкою і збунтуватися проти батьків, але я знала, що мені вилізе боком мій непослух. Знову під домашній арешт мені не хотілося.

Ми довго ламали голову, як потрапити до бару без наслідків, але рішення прийшло до нас саме. Нас несподівано врятував дядько Нед. За день до свята він приходив до нас у гості та питав, чи не підуть батьки до бару на свято. Вони сказали, що ні. У моїй голові одразу промайнула геніальна ідея.

— Дядьку Неде, а можна нам з Ровеном піти з тобою в бар чи в тебе там з кимось побачення?

— Грозова Джо відмовилася йти зі мною. Я їй, бачте, не подобаюсь! — пробурчав дядько Нед. — Тож я у повному вашому розпорядженні, не відмовлюся від компанії. Звичайно, якщо твої батьки не будуть проти.

— Тату, мамо, ну будь ласка! — я дивилася на батьків благаючими очима.

— Неде, ти зможеш проконтролювати, щоб вони не наробили дурниць? — тато глянув на дядька Неда, примружившись. Він сумнівався у його відповідальності, але дядько Нед був нашим єдиним шансом.

— Постараюсь, — пообіцяв дядько Нед.

— Тату, ми поводитимемося добре. Просто потанцюємо, вип'ємо соку.

— Жодного алкоголю, так?

— Звичайно, не буде! — підтвердила я. — Навіть якби ми захотіли, старий Крез нам не наллє. Ти ж знаєш.

— Старий Крез, може, й не наллє, а от щодо дядька Неда я сумніваюся.

— Та навіщо мені споювати твою дочку та її друга? — дядько Нед зобразив обурення.

— Тому що ти все ще недолугий хлопець, Неде, — посміхнувся мій тато. Він знав дядька Неда надто добре.

— Все буде чудово, Гране, не турбуйся.

— Добре, тоді можете йти.

Я не тямила себе від щастя і тут же побігла до Ровена додому, щоб повідомити чудову новину. Він радів не менше, ніж я.

— Зайдеш вранці до Джулз? — запитала я. — Може, вона теж схоче піти з нами. Мої батьки почуватимуться спокійніше, якщо вона піде. Джулз у їхніх очах розсудлива дівчина, куди відповідальніша, ніж дядько Нед.

— Твій тато сумнівається, що дядько Нед добре наглядатиме за нами?

— Ага, — я посміхнулася. — Тато вважає, що дядько Нед може нас напоїти.

— Від нього всього можна очікувати.

Джулз погодилася піти з нами, що дуже порадувало моїх батьків.

— Джулз і за вами буде наглядати, і за дядьком Недом! — реготнув тато.

Увечері я вбралася в коротку блискучу чорну сукню та високі чоботи.

Я виглядала яскраво, але при цьому не надто доросло і вульгарно, тож мама спокійно відпустила мене в новому вбранні.

Ровен із Джулз прийшли о пів на шосту, ми перекусили, випили чаю, а рівно о 6-й вечора прийшов дядько Нед.

— Ну, що, молодь, пішли відриватися?

— Не відриватися, а культурно відпочивати, — зауважив тато, суворо насупившись.

Дядько Нед кивнув головою і запевнив моїх батьків, що все буде добре.

— Дітки, давайте так, — сказав дядько Нед дорогою до бару, — ви відпочиваєте, як вам хочеться, тільки щоб на мене не лаялися батьки Тірши, а я відпочиваю по-своєму.

— Хочеш напитися, дядьку Неде? — поцікавився Ровен. Дядько Нед терпіти не міг, коли до нього зверталися на «ви», він відразу ж попередив про це Ровена та Джулз.

— Ага, — зітхнув дядько Нед.

— Чимось засмучений?

— Грозова Джо не схотіла йти зі мною на побачення.

— Шкода, — поспівчувала я дядькові Неду. — А вона тобі подобається?

— Наче так, але вона не дає жодного шансу переконатися в цьому напевно.

— Вона з усіма обережна, наскільки я знаю, — я взагалі не пам'ятала, щоб Джоана з кимось зустрічалася. — Я ніколи не бачила, щоб вона була з кимось у стосунках.

— Твоя мама казала, що в неї була якась погана історія в минулому, через що вона не довіряє чоловікам, але не заглиблювалася в подробиці. Втім, не думаю, що вам все це треба знати. У будь-якому випадку, дякую за підтримку, Тіршо.

Коли ми зайшли до бару, то сіли за різні столики — дядько Нед у кутку, а ми поруч із ним за столиком побільше. Він відразу ж узяв собі пляшку віскі та склянку, а ми — безалкогольні коктейлі. Вони нічим не відрізнялися на вигляд від алкогольних, тільки ефекту сп'яніння вони, звичайно, не мали. Ми почували себе такими дорослими — сиділи одні в барі, пили коктейлі, слухали музику, спілкувалися.