Глава 20

Глава 20

Варвари в Європі

30 квітня 1945 року Адольф Гітлер покінчив життя самогубством. Друга світова війна розпочата Гітлером і Сталіним нападом на Польщу обернулась крахом для Німеччини.

Як тільки червоноармійці перешли кордон з Німеччиною, почались масові згвалтування і убивства німецьких жінок.

Більшість злочинів було скоєно в зоні радянської окупації. Враховуючи кількість абортів у наступні місяці та сучасних медичних досліджень, вважається, що близько 100 000 жінок було зґвалтовано лише в Берліні і близько 10 тисяч жінок загинуло внаслідок абортів. Британський історик Бівеп Ентоні описує трагедію як «найбільший феномен масових зґвалтувань в історії», і робить висновок, що принаймні 1,4 мільйона жінок зґвалтували лише у Східній Пруссії, Померанії і Сілезії. Згідно з даними Наталії Гессе, військової кореспондентки, «російські солдати ґвалтували кожну німецьку жінку у віці від 8 до 80».

У Троєнбрітцені під час святкування «дня перемоги» зґвалтували безліч місцевих дівчат. Тоді ж був убитий невідомими підполковник Червоної армії, після чого 1 травня 1945 року принаймні 88 мешканців чоловічої статі були арештовані та розстріляні радянською окупаційною владою. Деякі джерела стверджують, що, можливо, під час інциденту було вбито більше 1000 цивільних.

В Угорщині, починаючи з лютого 1945 року, командування армій намагається стримати сексуальні злочини. До того часу вже тисячі угорських жінок вже було зґвалтовано солдатами Червоної армії. Окремі містечка та села, в яких чинився спротив, було прицільно віддано червоноармійцям на три дні на грабунок та згвалтування. Тільки у зайнятому радянськими військами Будапешті, за оцінкою істориків, було зґвалтовано понад 50 тисяч жінок.

Після літа 1945 року радянські солдати, що ґвалтували цивільних, підлягали покаранню в деякій мірі, проте зґвалтування тривали до зими 1947-48 років, коли радянська окупаційна влада нарешті обмежила присутність радянських військ лише для охорони постів і таборів, повністю відділивши їх від місцевого населення в радянській зоні окупації Німеччини.

Мародерство було одним із найпоширеніших воєнних злочинів, які скоїла Червона армія у Другій світовій війні поряд із зґвалтуванням. Коли радянські солдати увійшли в Європу, вони були вражені побаченим рівнем добробуту. Європейська ошатність контрастувала з сірою радянською буденністю та низьким рівнем життя у СРСР. Червоноармійці прибули з територій, винищених війною. У багатьох вже не було власних домівок. Вони жили одним днем, палали помстою, керувалися почуттями безкарности і вседозволености. До того ж були нерідко неосвіченими та некультурними. Командування частково заохочувало мародерство й намагалось підтримувати бойовий дух солдатів такими «винагородами».
Російські псевдоісторики все заперечують, намагаються обілити військові злочини Червоної Армії і тут пригадаймо вірші відомого поета - очевидця Олександра Твардовського: «По дороге на Берлин вьется белый пух перин…». Що шукали червоноармійці в тих перинах?! І ще: «Волокут часы стенные и ведут велосипед…»

Радянські солдати й офіцери мали дозвіл відправляти додому посилки із «трофеями». Генерали та маршали відправляли до СРСР цілі ешелони захопленого майна. Відомо, що маршал Георгій Жуков, один із символів радянської перемоги, заповнив найдорожчими німецькими меблями сім вагонів. Додому вислав повні комплекти меблів для вітальні, їдальні, спаеень міської квартири та дачі – загалом 194 предмети.

Коли в січні 1948 року за наказом Сталіна розпочалося слідство у «трофейній справі», у Жукова під час обшуку виявили “понад 4000 метрів шовку, парчі, панбархату та інших тканин; 323 соболиних, мавпячих, лисячих, котикових і каракулевих шкір; 44 килими та великі гобелени старовинної роботи, вивезені із Потсдама й інших палаців Німеччини; 55 цінних картин класичного живопису в художніх рамках, 7 великих ящиків із порцеляновим та кришталевим посудом; 2 ящики зі срібними столовими та чайними сервізами” — доповідав міністр держбезпеки СРСР Віктор Абакумов.
Дача Жукова вразила Абакумова: «У всіх кімнатах дачі, на вікнах, етажерках, столиках та тумбочках розставлено багато бронзових та фарфорових ваз, статуеток, а також різних дрібничок іноземного походження. Вся обстановка, починаючи від меблів, килимів, посуду, прикрас та закінчуючи фіранками на вікнах, — закордонна, головне німецька. На дачі буквально немає жодної речі радянського походження, крім доріжок, що лежать при вході на дачу. Там немає жодної радянської книжки, зате у шафах стоїть багато томів, у прекрасних палітурках із золотим тисненням, тільки німецькою мовою». Головний мародер Радянського Союзу Георій Жуков німецькою мовою не володів.

Як це мені нагадує окуповану РФ Бучу 2022 року. Ті самі звірства, мародество і згвалтування.

До Юрія в Швейцарію доходила інформація про ці безчинства орди варварів і тут йому подзвонив Макс Вайбель.

- Пане Юрій. Маршал Жуков особисто передав генералу Ейзенхауеру вимогу видати Юрія Лісовського (письменника Горського) службам НКВС. Вам залишатись в Європі небезпечно.

- Дякую, друже, за попередження. Завтра я покину Швейцарію.

Недовгі збори, квитки на літак і ось громадянин Швейцарії Рудольф Абель з дружиною і дочкою летить в Іспанію.

- Що на нас чекає завтра? – Думав Юрій, дивлячись на пропливаючі під крилом літака гори, поля і ліси.

Історія Іспанії велична і трагічна одночас. Іспанія, як цілістна держава утворилась у 1474 році після об’єднання Кастилії та Арагону, а до цього тут вісім століть йшла практично громадянська війна реконкіста. Лиха доля спіткала народ Іспанії і під час громадянської війни 1936-1939 років. Але потім диктатор Франсіско Франко не захотів приймати участь у другій світовій війні і багато біженців євреїв змогли тут врятуватись від знищення.