Дві літери «С»

Стандартна ситуація: два моїх спінінги з донною снастю та два кумових, а посередині, між парами спінінгів, лежить підсака. Торбинка з гороховою кашею у кожного своя, як і садок для риби. Ми полюємо на сазана. З усіх дніпровських риб це істинний диявол, чорт. Не спроста в рибацької братії він має прізвисько «чомба».

Виявити, де зараз знаходяться сазани, можна по намисту бульбашок, що виринають з дна – це риє сазан. До того ж, ще звечора ми інтенсивно почали посипати дно кашею. Каша якісна, свіжа, здобрена домашньою олією, її можна й самому їсти, та рибі треба.

Вночі цього разу кльову не було. Одягнені ми були тепло, і сон поступово нас з кумом зморив. Кум уміють засинати протягом одного подиху. Я ж сплю чутко, слухаю кожний шелест. Легкий плескіт води заколисує. Час від часу я розплющую очі та оцінюю ситуацію.

Зненацька жахливий кумів крик вводить мене в стан заціпеніння. Далі сталось непередбачене: кум, з огляду на відсутність більш високого рятівного об’єкту на рівній поверхні берега, вдерлись мені на коліна, а всі свої чотири кінцівки підняли вгору. Через якусь мить кум замовкли – зомліли. Я обережно опустив його на землю й озирнувся навкруги.

Кумів ґвалт зібрав з прилеглих територій усіх собак. Я бачу, що вони гавкають, але не чую їх. Звукова контузія.

Після того, як я зсадив кума з колін, то побачив рідкісне видовище. Поверх кумової торби з кашею лежав водяний пацюк і тремтів усіма лапами в страшенному збудженні і переляку. Кумів несамовитий крик пацюк сприйняв, як команду «роби, як я», ліг на спину, задер усі лапи догори і вдав, що ще й свідомість утратив.

Нарешті я прийшов до тями й ворухнувся. У пацюка апетит до каші пропав, то він лапою витер краплини холодного поту з лоба і беззвучно майнув у дніпрові води.

Сонце ще не зійшло, але вже гарно розвиднилось на березі. Кумове сопіння перервалось, вони заворушились, потяглися й байдуже промовили: «Що за кльов сьогодні… Зовсім немає». Раптово затріщала котушка мого спінінга. Сазан! Ні, сазан бере не так, у нього перший ривок метрів на тридцять-сорок буває. Але яка потужність, це сом! Сом ліг на дно каменем і завмер. Я зробив натяжку й вільною рукою по струні вибив «морзянку» – вона завжди сома нервує й примушує вилізти зі схованки.

Кум з підсакою стоять наготові. Сом поступово здався, і його чорна тінь з’явилась на поверхні. Якби ви почули, як сміялись мій кум, коли з води на гачку проявився кусок руберойду в цілий квадратний метр. Мені так не сподобався його сміх. «Ні, - сказав я, – кльову сьогодні точно не буде».

Я от тільки думаю, чи розповідати куму про пацюка, чи хай думає, що йому приснився жахливий сон: дурний спить – дурне сниться.

01.04.2006