Аліна: "Братік, вставай, ти в школу запізнишся."
Мене звати Микола, до недавнього часу я жив в Україні, но вирішили відправити мене, мою сестру і брата в Японію, щоб там продовжити вчитися.
Аліна: "Ммм, та вставай вже!!"
Максим: "Сестра, ти не так будиш."
Аліна: "А як тоді?"
Максим: "Вотак, братік, лови."
Максим стрибнув і приземлився прям на живіт Миколи, який моментально проснувся.
Микола: "(позіхає) нащо ви мене розбудили, іроди."
Аліна: "Ти знову всю ніч за телефоном просидів! Як ти і досі ще не отупів?"
Микола: "М, комусь до школи треба."
Аліна: "Блін, Максим, давай бистріше, нам треба йти!"
Максим: "Зараз."
Аліна: "Братік, не забудь, тобі треба до школи."
Микола: "Я пам'ятаю, давайте, удачі вам."
Я нещодавно вступив до школи, мені 18, я і сам знаю, що такий молодий, а вже вчуся у школі — все із-за моєї розумної голови, після вступу дали медаль найкращого учня. Чесно, це така головна біль. Тільки навчання, і жодного шансу на щось цікаве в цьому житті.
Дззз....Дззз...
Микола: "Ало."
Мама: "Привіт, синку, як ти там?"
Микола: "Все нормально, іду я зараз вчитися далі. Ну або йду спати."
Мама: "Не спи на уроках!! Як там Аліна і Максим?"
Микола: "Не переживай, з ними теж усе добре, пішли в школу недавно."
Микола: "Ти ж дзвониш просто поговорити чи щось сталося?"
Мама: "Розумієш, у нас невеликі проблеми з грошима, синку, ти як старший допоможи Аліні і Максиму скласти екзамени, і щоб вони змогли піти вчитися далі."
Микола: "Я й так знав, що ти не просто так дзвониш. Це звісно геморно, але я постараюся і допоможу їм."
Це звісно дуже цікаво, де найти гроші — думай голова, думай, думай, ладно, подумаю пізніше, по-моєму, гроші там ще є, головне не робити великих закупок, а далі щось придумаю. Блін, точно, Аліна казала, що сьогодні піде погуляти з подругами, а Максим мав зайти до магазину за покупками. Чорт, грошей тоді ще менше, ніж я думав.
Та-а-а-н... Ті-і-і-н... То-о-о-н... Та-а-а-н...
Сакута: "Ей, Микола, щось ти сьогодні не задоволений."
Микола: "Тобі просто здається."
Сакута: "Я б зміг це зрозуміти, але ти цілий урок дивився у вікно з таким не задоволеним поглядом, що тебе навіть вчитель питати не хотів."
Микола: "Що, правда?"
Сакута: "Мда, непрості в тебе проблеми — і з грошима, і з допомогою."
Микола: "Ага, це дуже весело."
Сакута: "Ну тут я тоді не помічник, тому удачі тобі знайти роботу."
Микола: "Ага, дякую."
Сакута: "Слухай, давай пішли в їдальню поїмо, обід все-таки."
Микола: "Погнали, мені треба трохи розслабитися і подумати."
Оголошення — Оголошення, Микола Скількський, вас викликає Директор закладу, негайно пройдіть в його кабінет.
Микола: "Мда, поїв. Що за день сьогодні, один гемор."
Що від мене хоче директор? Не викликав ні разу, а тут щось треба? Ще й обід перервав. Може сьогодні почати нову гру проходити, точно хоч трохи буде весело.
Микола: "Доброго дня."
Микола: "Директоре, ви щось хотіли?"
Директор: "Так, хотів. Присядь, треба поговорити."
Директор: "Є прохання, потрібна твоя допомога з навч..."
Микола: "Я відмовляюся, мабуть."
Директор: "Але ти навіть не дослухав!!"
Микола: "Я вже зрозумів, що ви хочете спихнути якихось бовдурів на мене."
Директор: "Ну, тут я не сперечаюся, але будь ласка..."
Микола: "Дякую, не треба."
(Дивись-но який... Та ну його в баню, я пішов).
Директор: "А якщо ця робота буде приносити купу грошей?"
Я почув те, чого боявся, ну директор криса хитра.
Микола: "І яка робота? Кого вчити треба?"
Директор: "Дивися, у мого приятеля доньки сьогодні мали перевестися в нашу школу, і він шукає їм репетитора."
Микола: "І ви хочете, щоб я їх вчив?"
Директор: "Так. Я розумію, що ти ще молодий, але ти дуже сильний кандидат на цю роль. Хоча ти й єдиний, тому прошу."
Микола (зітхає): "І коли вони мають прийти? І як їх звати хоч?"
Директор: "Вони п'ятірняшки. Мій друг багато заплатив, щоб вони не складали вступні, а одразу пройшли в попередню школу, але вони завалили все, і їх переводять сюди."
Який геморой... Нудно, додому хочу (хник).
Двері відкриваються, і туди заходять п'ятеро дівчат. Вони привіталися з директором і одразу вийшли.
Микола (українською): "Яка ж маячня... Ех, ну добре, спроба не тортура."
Директор: "Ти щось сказав?"
Микола: "Та нічого. Так як їх звати?"
Директор: "Краще хай вони самі представляться, бо, чесно кажучи, я їх не запам'ятаю."
(Та ти приколюєшся, і як я маю їх вчити, геній старий?)
Микола: "Добре, я пішов. Може, хоч встигну до їдальні сходити."
Директор: "Добре, йди."
Я закрив двері й не витримав.
Микола (українською): "ТА ЯКОГО ЧОРТА! Які мені такі проблеми? Мало того, що я маю допомогти сестрі й брату, так ще й ці овочі намалювалися! Мало того, що вони не здали, так бали за всіх разом будуть сто! Що за брєд на таких легких питаннях?!"
Сакута: "Миколо, ну що там з тебе хотів директор?"
Микола: "Не питай."
Сакута: "Слухай, подивися туди, там якась п'ятірка йде."
Микола: "Мда..."
Сакута: "Ем... Миколо, чого в тебе око сіпається?"
Микола: "Та нічого."
Я спокійний. Вдих-видих.
Микола: "Ти сиди, а я піду, а то після розмови в горло нічого не лізе."
Сакута: "Ну добре, я тоді пішов, давай."
Ну його в баню, я додому. Зачинюся й буду спати та грати. Так, чудова ідея.
Уме: "Вибач, що перериваю."
Микола: "Ем, ти хто? А, почекай, ти ж одна із сестер?.."
Уме: "Так, Уме Наміка. Приємно познайомитися, вчителю."
(Чорт, чорт, така мила... До біса, не забувати: я погодився тільки заради грошей, не більше).
Микола: "Приємно познайомитися, я Микола Скількський."
Та-а-а-н... Ті-і-і-н... То-о-о-н... Та-а-а-н...
Микола: "А, вибач, треба йти на урок."
Уме: "Так ми ж із тобою разом вчимося."
...СТОП, ЩО?! Ну й пацюк старий... Ну директор, ну лис! Усе зробив, щоб тільки вибісити мене!
Вчитель: "Перед уроком хочу представити наших новеньких."
Дівчата: "Мене звати Уме, мене — Міку, мене — Мія, мене — Хімаварі, а мене — Мікото. Будемо раді вчитися з вами."
Микола: "Сакуто... Сакуто."
Сакута: "Що?"
Микола: "Ти мені друг?"
Сакута: "Залежить від того, що ти хочеш."
Микола: "Ну його в баню ту роботу, застрель мене, будь ласка."
Сакута: "Яка ще робота? І йди сам у баню, в мене навіть травмата немає."
Микола: "Ще один пацюк... Друг називається, тьху на тебе!"
Сакута: "Та я правду кажу, та й до того ж — яка робота?"
Микола: "Розкажу, коли будемо йти додому."
Та-а-а-н... Ті-і-і-н... То-о-о-н... Та-а-а-н...
Сакута: "Ахахахахах, ну ти лузер, як ти взагалі погодився на таке?"
Микола: "В мене вибору не було, за це мені хоч гроші мають платити."
На наступний день.
Микола: "Йомайо, особняк! Точно багатії, нічого не скажеш."
Я зайшов і ще більше був здивований. Яка краса і обстановка — наче готель п'ятизірковий!
Микола: "І так, мене звати Микола Скількський, радий познайомитися."
Микола: "Так, стопе... А чого тут тільки ти сидиш, Уме? Де всі?"
Уме: "Розумієш, вони не хочуть вчитися."
Микола: "Можна подумати, що ти хочеш."
Уме: "Я-то хочу."
Мікото: "Ей, ви там, ану заткніться, спати не даєте!!"
Микола: "Що ти сказала?! Ану спускайся сюди, вчитися будеш бігом!"
Мікото: "І не збираюся!"
Мда, ця робота мене точно доведе...