Замість епілогу. П’ять уроків життя за кордоном

Коли стаєш емігрантом – твій життєвий шлях ніби починається спочатку. Нові місця, нові люди, нові враження, нові проблеми. Проте, ти досить швидко адаптуєшся і звикаєш до нових обставин. Тож наостанок мені хочеться поговорити про те, які уроки засвоїла я за кордоном. Поїхали!

1. Наберись терпіння.

Як би ми не хотіли, щоб все вирішувалось тут і зараз, такого просто не буває. Кожен папірець з державних установ, кожен документ, що наближає тебе до омріяної легалізації, доводиться чекати місяцями, а подекуди і роками. Та і у повсякденній рутині ситуація не краща – нескінченний пошук роботи, безліч перепонів на шляху до омріяного… Перелік можна продовжувати і продовжувати. Але згодом починаєш розуміти просту істину: У цьому житті усе цінне дається дуже нелегко. Тому ти заспокоюєшся, набираєшся терпіння і йдеш до своєї мети, якою б нездійсненною вона не була.

2. Не бійся відстоювати власні інтереси

Коли ти лише починаєш жити за кордоном, все ускладнюється ще більше, якщо ти не знаєш державної мови. Тобі складно щось пояснити, та й зрозуміти часто можна небагато. Ти влаштовуєшся на роботу. Тебе усі вважають «цапом відбувайлом», адже легко повісити усі недоліки роботи на людину, що не зможе їх спростувати. Ти розумієш, що власні інтереси рано чи пізно доведеться відстоювати, тому будь-яку вільну хвилину присвячуєш вивченню мови. Поповнений словниковий запас стає у нагоді не лише на роботі, а й у державних установах. Кожна довідка здобувається легше, коли знаєш правильні слова і знаходиш незаперечні аргументи. Переконана, що не можна дозволяти іншим людям маніпулювати власним життям. Свою позицію можна і потрібно відстоювати будь-де і будь-коли.

3. Експериментуй

За кордоном не важливо, ким ти був у минулому житті. Все одно в більшості випадків доведеться починати все спочатку. Нічого страшного в цьому не бачу. Маючи на руках диплом кандидата наук і НЕ маючи змоги десь його використати, я стала експериментувати. Мені було все одно, чим я займатимуся. Хотілося швидше почати легалізаційні процеси, а без робочого контракту це зробити практично неможливо. Тому спробувала себе у ролі помічника шеф-кухара у будинку для літніх людей, кондитера на фабриці, шеф-кухара у маленькому кафе, бібліотекаря і помічника бухгалтера. З кожної з цих професій винесла щось для себе. Тому моя сім’я може поласувати тепер традиційними португальськими стравами і випічкою, сімейні фінанси знаходяться під контролем, а син залюбки читає португальські книжки. Не бійся експериментувати. Бійся стагнації. Бійся зупинятися на шляху до своєї мети.

4. Не забувай про рідних і близьких

Саме за кордоном починаєш цінувати людей, яких залишив на Батьківщині. Адже вже не можеш просто прийти до батьків, коли тобі захочеться, щоб поспівати з татом улюблених пісень під гітару чи з’їсти найсмачнішу у світі мамину запіканку. Після роботи не бігтимеш до бабусі за черговою порадою чи смачною вечерею. Не сидітимеш у кав’ярні з подругами, обговорюючи трендові українські книги чи просто пліткуючи про колишніх однокласників чи одногрупників. Так, так, це ми також робили.

Коли ти за чотири тисячі кілометрів від дому, приходить усвідомлення того, що насправді важливо. Тому кожна вільна від роботи чи повсякденної рутини хвилинка витрачається на зв’язок з рідними і близькими. Всі образи пробачаються, а неприємні ситуації забуваються. У спогадах залишаються лише безцінні щасливі моменти, прожиті разом.

Не забувай говорити найдорожчим, як ти їх любиш і цінуєш. Одного дня такого шансу може й не бути.

5. Будь вдячним за складні життєві уроки

Наше життя – це низка зльотів і падінь. Це безцінні уроки, на яких ми або вчимося, або «отримуємо двійки» і йдемо на перездачу. Ми не можемо впливати на те, що станеться. Але ми можемо вплинути на наше ставлення до того, що відбувається. Якщо кожну невдачу ми будемо сприймати як можливість переглянути свій шлях, переконатися, чи своєю дорогою ми рухаємося – жити стає набагато легше.

Дорогі читачі! Дякую, що прочитали цю книгу. Радітиму вашим вподобайкам та відгукам! Сподіваюся, що Вам сподобалася історія нашої родини за кордоном. Якщо так, тоді запрошую Вас до прочитання іще однієї книги із циклу "Невигадані історії з реального життя" - "Записки недолугої мами". На цей раз я у звичній для себе саркастичній манері опишу усі труднощі материнства, анти-мамський синдром та дам декілька порад щодо виживання сучасних матусь на полі битви зі своїми малюками. Серйозним матусям із подарованою чашкою "Найкраща мама у світі" - НЕ СЮДИ! Приємного прочитання!