Історія 19. Підсумки другого року життя за кордоном

Здається, що рік – це досить великий відрізок часу, але проживши його, розумієш, яким швидкоплинним є життя. Два з половиною роки тому ми вирішили кардинально змінити його і з головою зануритися у новий для нас світ. Виграли ми від цього чи програли – життя все розставить на свої місця. Після першого насиченого подіями року, другий був швидше пошуками самих себе і свого місця в цій сонячній країні.

Міфи великого міста.

Безсумнівно, є багато позитивних моментів життя в мегаполісі. Стільки можливостей, стільки місць, які можна побачити і де провести вільний час. Скільки цікавих пропозицій роботи і гідна оплата праці. Так? Ні. Насправді, рівень заробітних плат майже не відрізняється від того, який існує в глибинці. А ось орендна плата може бути набагато вищою. Як і оплата комунальних послуг. У підсумку, сплативши усі рахунки, ти розумієш, що їсти доведеться менше, а подорожі й зовсім відійдуть на другий план. І тут на допомогу приходять винахідливість і творче мислення. Відпочинок стає бюджетним, знаходяться нові красиві місця недалеко від будинку, і сума розтрат скорочується. Тим не менш, як би там не було, якщо любиш місто, в якому живеш, все інше відходить на другий план.

Отримання другої резиденції.

Цей процес вже набагато приємніший, ніж вся метушня навколо отримання першої. Документи у тебе вже в порядку, залишається тільки підтвердити їх достовірність, і ти отримуєш довгоочікувану пластикову картку (Título de Residência) набагато швидше. Крім того, коштуватиме вона удвічі дешевше, даватиметься на 2 роки і отримання поштою теж пришвидшиться.

Навіть у міграційній службі SEF з вами будуть спілкуватися з більшою увагою і повагою. Принаймні, так було у нас.

Мовний бар'єр.

Коли постійно спілкуєшся з носіями мови, на другий рік проживання, нарешті, можеш не лише розуміти сказане, але й відповідати на пристойному рівні. Дуже мотивує, коли місцеві жителі хвалять твоє знання мови, особливо, якщо дізнаються, що ти тут менше двох років. Але ще більше мотивує, коли маленькі діти (в школі, де я працювала) сміються над твоєю вимовою, постійно тебе виправляють і не сприймають всерйоз твої лекції з правильної поведінки, якщо вони не сказані без акценту і граматичних помилок. Ось де справжня мотивація! Зате через деякий час, ти починаєш пожинати плоди своїх зусиль, а твоя самооцінка нарешті зростає.

Освіта дитини.

Було бажання написати окрему главу про другий клас навчання сина, але думаю, що не варто. Якщо досвід першого класу був дуже позитивним, то єдиним плюсом перебування у другому стало домашнє навчання зі мною під час карантину. Ще раз переконуюся, як багато залежить від учителя. Особливо, в молодших класах. Наша друга вчителька виявилася супер-некомпетентним педагогом, якій легше звинуватити 24 учні в невігластві, ніж визнати власне невміння донести до їхньої свідомості навчальний матеріал.

Найцікавіше, що оцінки ставилися не в залежності від знань, а від особистого ставлення до того чи іншого підопічного. На батьківських зборах нам було сказано, що хороші оцінки нашому синові не ставляться лише тому, що дитина в класі нова, ще й не португалець, і в першому класі вона його не вчила, тому оцінити гідно його здібності вона не в змозі (і це після півроку навчання!!!). Як тільки оголосили карантин, і я «взялася» за сина, відразу ж зрозуміла, наскільки мало знає моя дитина і скільки часу нам доведеться надолужувати згаяне. Знання спільними зусиллями все ж були у результаті отримані, але час, проведений у школі, втрачено назавжди. Підсумок: 80% успіху в навчанні залежить все ж від учителя.

Наостанок, хочеться зупинитися на позитивних моментах, адже не все було так похмуро. Ми переїхали жити в одне з найкрасивіших міст Португалії. Ми познайомилися з чудовими людьми, дружба з якими, я сподіваюся, буде довгою і приємною. Ми побачили багато чудових мальовничих місць, про які я розповім далі. Саме в другій рік наших пригод захотілося про них написати і почати реалізовувати свою давню мрію – стати письменником. Адже Джоан Роулінг починала теж у Португалії))

Так чи інакше, навіть у важкі часи не можна зневірятися, треба бути вдячним за те, що маєш.