Історія 6. Грибковий рай чи наше друге житло

На цей раз нам пощастило трохи більше. Ми переїхали в невеличку частину будинку, ніжно названого його жителями «бараком». Це був досить світлий будинок з великими вікнами і двома входами, один з яких вів у внутрішній дворик, а другий – на імпровізований сад-город. Внутрішній дворик мав небагато місця, але було де поставити машину (на той час у нас її ще не було) і вивішувати прання. Туди ж виходили вікна і двері іншого будинку, де на першому поверсі жили молдавани, а бразильці (ну як же без них!) займали другий поверх. Правда, на відміну від наших перших сусідів, цих представників Південної Америки ми майже не бачили і не чули. Ну а от наші молдавські сусіди з лишком компенсували нам «брак спілкування».

Нашими сусідами по «бараку» були 3 українські родини. Перша – то наші друзі, завдяки яким ми власне і потрапили сюди. Друга  – батьки і брат друга. Третя, молода сім'я, що жила з нами через стіну, була не дуже комунікабельна з нами та іншими сусідами, зате була дуже велелюбна. Так що і з цими нудьгувати не доводилося ...

Заправляв цією дружньою братією дон Мануел (доном тут називають власника нерухомості). Його двоповерховий особняк вигідно відрізнявся від наших скромних апартаментів і виходив у «сад-город». Господарем він був не з кращих, хоча сам себе він вважав «метром» у домашніх справах. У його господарстві були кури, півень і кози, які паслися на нашій території постійно, геть-чисто  винищуючи все, що посіяв мій чоловік на невеличкій грядці. Городу, як такого, у нашого дона не було. Посеред зарослого травою майданчика, на якому валялася ціла купа уламків пластику, дружно водила хороводи його живність (все ті ж кури, півень і кози).

Наші апартаменти мали 2 кімнати, кухню і ванну кімнату, у якій не було витяжки. Всі недоліки такої конструкції ми дуже скоро відчули на стінах свого житла. Білосніжні стелі і стіни вже з середини осені почали вкриватися чорними візерунками грибка. У Португалії з вологістю проблеми великі. Центральне опалення відсутнє, принаймні, в старих будинках. Вентиляція приміщень погана. Ось і «розписуються» стіни грибком, не встигаєш й оком зморгнути. Боролися ми з таким «живописом» в основному «Білизною», так як інші засоби були дорожчими й ефекту не приносили ніякого ...

Меблі були старими, але нас влаштовували. Речей ми мали небагато, тому одна кімната завжди служила більше складом, ніж житловим приміщенням. Кухонні меблі є практично в кожному орендованому будинку або квартирі. З плитою і холодильником вже складніше – є не скрізь. Пральна машина взагалі вважається розкішшю, так як більшість надає перевагу пранню і сушці речей у «лавандеріях» (пральня з самообслуговуванням), які є мало не в кожному дворі. Але вартість прання і сушіння не виправдовує такі витрати, тому пральна машина була першою великою покупкою по приїзду, не рахуючи мікрохвильовки.

Перевагами нашого нового будинку були: світлі і простори кімнати; задній дворик, де на мангалі можна було посмажити м'ясо або рибу, а в теплі дні й позасмагати; відносно велика відстань від проїжджої частини; школа і супермаркет – в 5 хвилинах від нашого житла. Головні недоліки – грибок і тонкі стіни.

Оплата стягувалася невелика, вода і світло були включені в оплату, що буває дуже і дуже рідко. На відміну від вимог нашої попередньої господині, ми не платили за 2 місяці наперед (що теж зустрінеш не часто) і змогли заощадити трохи грошей, поки я шукала роботу.