Коли ми переможемо...

Коли ми переможемо, що будемо робити?
Не почуємо сирену, більш вона не буде вити.
Коли ми переможемо, то зможемо ми жити, 
І більше нам не скажуть: "Всім в укриття пройти!"

Коли ми переможемо то друзів всіх зустрінемо, 
Які для нас вже стали, начебто родина.
Як тільки переможемо, обіймемо ми рідних, 
Які разо́м із нами увесь той жах пройшли.

Коли ми переможемо, ракет вже не побачимо, 
І відбудуєм, те, що колись було втрачено.
Як тільки переможемо, обіймемо героїв,
Наших славних Українців, що готові до бою.

Коли ми переможемо, згадаємо всіх наших, 
Усіх кого немає, та пам'ять не вмирає!
Коли ми переможемо, поклонимось героям, 
За нашу вільну неньку, яка стоїть горою.

Як тільки переможемо, поїдемо на море.
У Крим, в Херсон, в Одесу, і у міста-герої.
Коли ми переможемо, одразу всі у подорож, 
Побачити нам треба всі Українські гори.

Коли ми переможемо, подякуєм героям, 
Які своїм життям сотні інших рятують.
Як тільки переможемо, замайорить наш прапор,
Славетні кольори мають що згадати.

Як тільки переможемо, то гімн всі заспіваємо,
Бо славу України, вже кожен пам'ятає.
Коли ми переможемо, згадаємо Шевченка, сказав він нам: "Поборете", 
І ми боролись ще!

Коли ми переможемо, здіймемо руки вгору, 
Щоб увесь світ побачив, що ми непереможні.
Як тільки ми здобудемо славетну перемогу, 
Усі ми будем плакати, бо ми тепер Удома, 
Удома, на Вкраїні, у славній, великій і вільній країні!