Глава 8

Світанкове небо було осяяне нескінченними спалахами, від вибухів заклинань закладало вуха. Відрядивши Віртара і Дрейнара атакувати з флангів, Янар кинувся в гущу битви, ведучи за собою свіжих бійців, і вигукнув бойовий клич Кінарії, закликаючи воїнів битися ще завзятіше і показуючи, що з ними правитель. Підлеглі надихнулися і підбадьорилися, а от у рядах торійців виникло помітне хвилювання, і цією тимчасовою затримкою Ян не міг не скористатися. Рушивши до того мага, в якому вгадувався голова атакуючого загону, дракон оточив себе полум'ям, яке є своєрідним щитом від магії смерті, і атакував.

Паніка в лавах магів смерті посилилася (мабуть, вони дійсно розраховували, що володар Кінарії валяється непритомний, ні на що не здатний і стане легкою здобиччю), проте вони чудово розуміли, що піти живими їм ніхто не дозволить, а тому почали атакувати драконів ще лютіше, як люди, яким нема куди відступати. Декілька торійців кинулися захищати командира, намагаючись завадити Яну до нього дістатися, у повітрі замиготіли заклинання темряви. Лавіруючи між смертоносними чарами, Дартрейн летів до цілі, маючи намір розправитися з ворожим воєначальником: якщо хочеш перемогти змію, треба відсікти їй голову.

Лічені дні залишилися до третього повноліття, коли Ян опанує багряне полум'я і по праву зможе називатися правителем Кінарії, але навіть зараз він здатний показати проклятим торійцям, що вони дуже дарма вирішили випробувати його на міцність. Його полум'я, поглинувши магію темряви, згасло, оголюючи тіло для нових атак, але дракон поспішив знову захиститися стіною вогню, спопеливши попутно кількох ворогів, і атакував торійського воєначальника. Той закрився щитом пітьми, але Ян був наполегливий, знову і знову випалюючи магічним вогнем чорний смертоносний туман.

Сил помітно поменшало, давалися взнаки поранення, що загоїлися лише частково, але правитель Кінарський тіснив супротивників, які від його натиску помітно зменшили спритність і все частіше оглядалися туди, звідки мало прийти підкріплення. І, ніби бажаючи показати їм, що відступати нема куди і на них чекає неминучий кінець, за спинами торійців виникла стіна мутного сірого туману, начарована Віртаром, сковуючи і змушуючи все частіше помилятися. Однією з таких помилок і скористався Янар, обійшовши ворожого воєначальника зі спини і поховавши його і ще двох поплічників темряви в безодні вогню.

Оголосивши околиці переможним риком, який мав надихнути кінарців і змусити запанікувати торійців, Ян із жалем констатував, що якщо терміново не відновить сили і не підживить рани, які знову відкрилися, то підтримувати драконячу форму буде дуже проблематично. Озирнувшись, він глянув на поле наземно-повітряної битви. Віртар успішно лавірував між ворогами, підбадьорював підлеглих і не ліз на рожен, а от його побратим...

Дрейнар, що вплутався в гущавину подій, нещадно палив темних магів вогнем. Ті захищалися чорним туманом темряви, але Картрейн був сповнений сил і злий як тисяча демонів, тому пер напролом... за що врешті і поплатився, отримавши удар магією темряви у свої і так багатостраждальні груди. Його миттю прикрили два дракони, а сам Дрейнар став стрімко знижуватися, попутно відбив атаку трьох темних магів, але четверту не встиг, і зрештою один із побратимів, що прийшли йому на допомогу, отримав заряд магією темряви в спину і, рикнувши від злості і болю, почав падати вниз, туди, де вже лежало кілька повалених драконів.

– Та щоб вас! – чортихнувся Янар і вирушив на допомогу, але відчув запаморочення і зробив досить кострубатий пірует у повітрі, намагаючись вирівняти політ.

«Невже ти так швидко здувся?! – поцокав язиком внутрішній дракон. – Начхати на твої подряпини, взяв і наваляв цим покидькам! І тільки спробуй не скористатися моєю силою по максимуму, второпав?»

«Ще як скористаюся, можеш не сумніватися!» – відповів йому Дартрейн, із вдячністю готуючись прийняти такий цінний дар.

Те, що дракон назвав «подряпинами» практично смертельні поранення, від яких звичайна людина вже давно сконала б, Яна не здивувало. Внутрішній звір ніколи не відрізнявся особливою делікатністю, зате й потенціал мав величезний. Потік енергії, що раптово виник десь глибоко-глибоко, поступово розростався і наповнював тіло силою. Ось вона, первозданна драконяча магія, якою луската частина особистості Янара ділиться в небезпечних для життя ситуаціях... і дуже вчасно!

«Так то краще!» – Янар зробив сальто в повітрі і відчув, що знову готовий битися.

– Бий ворога, очисти Кінарію від погані! – закликав він одноплемінників і кинувся в бій.

Бій був швидким та запеклим. Яр не щадив ворогів і разив їх без промаху. Мстився за тих драконів, які лежали на землі без ознак життя і за тих, хто ще тримався, але був поранений магією смерті і потребував негайного лікування, щоб не приєднатися до загиблих родичів.

«Хлопці, зберіть їх у купу і йдіть з лінії атаки!» – ментально наказав своїм воїнам володар, маючи намір завдати фінального удару по супротивнику, сконцентрував силу і вистрілив хвилею магічного вогню, спалюючи торійців майже без сліду. Потім знову мало не впав від нападу слабкості, але вчасно вирівнявся, щоб не показати підлеглим вразливість.

Видавши переможний клич, він обернув у втечу решту супротивників, але не дав їм піти. Дракони здолали всіх, крім одного, якого, сповненого ненависті та жаху, притяг до Янара Віртар, що дивився на торійця з не меншою ненавистю.

– Ти бачив, що зараз сталося, – гаркнув в обличчя бранцю Дартрейн. – І так ми зробимо з кожним, хто тільки надумає поткнутися на наші землі. Я, володар Кінарський, не пробачу нікого, хто ризикне сіяти розбрат і смерть на підвладних мені територіях! Так і передай своєму правителю. І нехай не забуває, що я теж можу зробити дуже боляче. Він зрозуміє, що я маю на увазі… А тепер пішов геть!