Глава 4

– А тобі пощастило з нареченою, братику, – констатував Дорн, граючи ручкою магічного батіжка з трьома хвостами, який матеріалізував у долоні. – Дивись, яка гарна обгортка у цієї купи кісток. Хоча мені, в принципі, все одно, якби навіть вона була навіть страшна як смертний гріх. Для мого батіжка байдуже, що ніжну шкіру дерти, що грубу, як наждак, підсумок один.

Якщо судити по самому поблискуючому батіжку, який витканий з його магії, така штуковина залишить на тілі куди більш страшні рани, ніж звичайний батіжок, навіть дев'ятихвістий. Так, старший з братів Джерсісів знається на тортурах і знущаннях.

– Зате мені не все одно, – заперечив йому Борн, з передчуттям маніяка оглядаючи Ксенію. – Я люблю гарні речі. Але ще більше люблю, коли вони під моїми руками перетворюються в жалюгідні уривки, понівечене лахміття і потворні уламки, тільки підтверджуючи, що ніяка краса не вічна, все коли-небудь обернеться в попіл. Моя справа тільки в цьому допомогти...

Якби у Ксю були сили, вона б миттю підхопилася й утекла або хоча б відповзла, тому що маніакальний блиск в очах законного чоловіка налякав до глибини душі. Його пристрасть до руйнування була настільки неприборканю і неконтрольованою, що можна не сумніватися: живою з його рук Ксюші точно не вибратися. І, знаючи його, можна бути абсолютно впевненою, що вона сама буде готова благати про смерть, аби не відчувати всього того, що вони з братиком для неї приготували.

– Н-не під-дходьте, – просипіла дівчина абсолютно дурну банальність, прислухатися до якої брати, зрозуміло, не збиралися.

– Що, боляче тобі? – Борн штовхнув її носком чобота, викликавши хворобливий стогін. – Сама винна. Я ж попереджав, що грубіянити мені – не в твоїх інтересах.

– Годі тобі, братику, не будь таким грубим, – знущально протягнув Дорн. – У нас же для подібних випадків припасені інші методи виховання, – він пограв батогом. – Як гадаєш, з чого почнемо? Зі спини? Або ж з того, що нижче спини? – і похабно посміхнувся.

У цю мить Ксю, яка думала, що болючіше їй зробити вже неможливо, зрозуміла, як помилялася. Вона втупила затуманений болем погляд в виблискуючі магією хвости батога і усвідомила, що просто смерть не так вже й страшна, а от болісна смерть...

– З чого почнемо, кажеш? – задумливо промовив Борн, вивчаючи розпростерте на підлозі тіло Ксенії. – Гадаю, з усього того, що таке дороге цим клятим ящерам. І особливо з того, що між ногами. Хоча мене і дратує ця її нова зовнішність. Але нічого, скоро дія оборотного зілля скінчиться – і я знову побачу справжній вигляд моєї дружиноньки, до якого, уяви собі, навіть устиг трохи прикипіти. Іди-но сюди, бруднокровко! – він зробив ваблячий жест – і потік його магії підняв дівчину. Вона застигла в повітрі, ніби лежачи на невидимій кушетці, а брати тим часом обступили її з двох боків.

– Вона так довго пробула з цим драконячим кодлом... – зневажливо кинув мічений. – Ні за що не повірю, що вони зовсім нічого з нею не робили.

І Ксю, чорти б взяли її недосвідченість в питаннях інтиму, поза волею почервоніла, бо все те, що виробляв з нею Каяр, вже точно безневинним не назвеш, а якщо до того ж врахувати майже поцілунок Янара...

– О, от бачиш! Я ж казав! – Дорн викривально тицьнув у неї пальцем. – А ще скромницею прикидалася. Всі вони на словах такі невинні, а насправді останні шльондри.

– Ти маєш рацію, братику. Оскільки її сила ворожа драконам, то доторкнутися до Лірани ці лускаті тварюки могли лише за однієї умови: моя розпусна дружинонька сама була не проти. А при такому розкладі мені тим паче не варто бути до неї поблажливим, – він активував шлюбну мітку – і мітка сіери Трайдер, з якої, здається, остаточно спала приховуюча печатка, відгукнулася на поклик, запульсувала болем. – Мало того, що з її милості я був принижений перед натовпом всякого наброду, так ця бруднокровна хвойда дійсно була налаштована наставити мені роги! І якби я забрав її трохи пізніше...

– Гей, бруднокровко, де ці крилаті виродки тебе лапали? – злегка схилився до неї мічений. – Тут? – рукоять його батіжка огладила дівочі груди. – Тут? – він спустився до її талії. – Чи ось тут? – його рука завмерла на стегні.

– Н-не ваша справа! – сяк-так знайшла в собі сили видихнути Ксенія, за що тут же поплатилася: Борн розвіяв магію, що її утримувала, – і дівчина з розмаху впала на підлогу, відбивши собі все, що не відбила минулого разу. Свідомість знову заволокло болем, проте кати не мали наміру давати жертві час на перепочинок.

– Що, продовжуєш грубіянити? – молодший Джерсіс, нахилившись, вхопив Ксюшу за волосся і намотав його на кулак, змусивши її болісно застогнати. – Думаю, для твого рота знайдеться куди більш корисне і приємне застосування.

– Чула його? – ступив до неї і старший брат. – Якщо хочеш, щоб твої господарі залишилися задоволені, ти повинна задовольнити нашу плоть цим поки ще гарненьким ротиком.

– На коліна, погань! – рука Борна потягнула її за волосся, змушуючи стати на коліна...

Дівчину пересмикнуло. Фу, гидота яка! Ну ні! Ксенія у відчайдушній спробі уникнути приниження внутрішньо потягнулася до драконячої лусочки, благаючи її допомогти витягти ще хоч трохи магії, щоб відштовхнути кривдників. Лусочка відгукнулася і спалахнула, створюючи навколо дівочої фігурки якусь подобу слабенького бар'єру і змушуючи Борна випустити її волосся і відсмикнути руку.

– Ха, намагаєшся чинити опір? Не вийде! – магічний заряд під дих, пущений законним чоловіком, був безжальним і явно розрахований на дорослого чоловіка, а не на тендітну дівчину, слабенька захисний бар'єр якої був ущент зруйнований.