Глава 3

Ксенію пересмикнуло від загрози, що була висунута прямим текстом. Як і очікувалося, ці двоє планують позбавити її цноти. Іншими словами, провести ініціацію і вкрасти силу. Цікаво, а як ділити цю силу будуть? І як відбирати? По черзі, чи що?

– Так я вам і дозволю, скоти погані! – не на жарт перелякалася Ксю. – Вже хто-хто, а ви двоє мою дівочу цноту не отримаєте!

– Таки незаймана, сама зізналася... – глянув Дорн на брата. – Ми, звичайно, на це сподівалися, але, зізнаюся, я до останнього сумнівався...

– Безумовно незаймана, – впевнено заявив Борн. – Не знаю, чому лускатий так тупанув і досі її не взяв (може, не дарма Трайдер попереджав Брайтрейна, що її сила ворожа драконам), але казав же тобі: я б відчув, якби вона ініціювалася, мітка б підказала. Так що, братику, ми з тобою сповна ковтнемо її сили. А щоб нікому з нас не було прикро і дісталося порівну, – він зробив багатообіцяючу паузу, від якої нерви Ксю напружилися до межі, – візьмемо її відразу вдвох! Ах, хоча так, я ж все одно отримаю більше, тому що є її законним чоловіком, а ти ні... Шкода, що у неї немає сестри, яка згодилася б для тебе.

– Нічого, я це якось переживу, а от ідея взяти її відразу вдвох мені безумовно подобається! – очі міченого натхненно блиснули. – Ти сьогодні щедрий. Я вже думав, мені доведеться чекати своєї черги.

– Ну що ти, старший братику, – посміхнувся Борн так, як міг посміхатися тільки він: моторошно, страшно, огидно, – як я можу один заволодіти таким скарбом?! Ми ж із тобою завжди всім ділилися. І Луїзою, нашою першою, яка так голосно кричала і просила її відпустити, і...

– Гаразд, гаразд, не відволікайся від нашої сьогоднішньої іграшки, а то вона вже нагострила ніжки на втечу! – Дорн припинив спробу Ксенії кинутися до виходу і заблокував усі можливі шляхи відступу заклинаннями.

– Ти маєш рацію, – Борн скинув камзол і залишився в розхристаній сорочці. – Не варто відволікатися, коли у нас попереду така чудова перспектива випробувати на живому екземплярі мої нові іграшки...

– На собі самому їх випробовуй, ти, збоченцю! – викрикнула Ксю, відмовляючись навіть уявляти, що там за штуковини він хоче на ній випробувати. – Чи ви, садюги, тільки іншим можете заподіювати біль, а з себе самих пилинки здуваєте? Та я б вас обох так батогом відходила, щоб місця живого не залишилося. Може, тоді б відчули, що відчувають інші, ті, над ким ви, сволото, знущаєтесь!

– Чув, Борне, схоже, молода жіночка не надто шанує твою захопленість винаходами, – реготав старший з братів.

– Ще й як не шаную! – підтакнула Ксю. – Ти, Борне Джерсіс, справжній покидьок, яких ще пошукати. Так що свої огидні винаходи можеш засунути собі в одне місце!

Око Борна сіпнулося, щелепи стиснулися. Схоже, Ксенія його ґрунтовно зачепила. І їй би радіти, але стало так страшно, що мороз пішов по шкірі.

– Та ні, дорогенька жіночко, я їх засуну тобі, – відповів він настільки байдужим тоном, що стало зрозуміло: уражений він аж занадто. – І саме в те місце. Втім, не тільки туди...

Над цим можна було б навіть посміятися (уті-боже, дружина не оцінила любов чоловіка до збоченських дослідів), якби маг не був налаштований більш ніж рішуче. І Ксюша на власному сумному досвіді знала, що Джерсіс слів на вітер не кидає. Так що напівроздягнений вигляд і, головне, слова законного чоловіка підстьобнули Ксенію опиратися ще сильніше. Ігри скінчилися, тепер ситуація настільки серйозна, що кожен необережний крок може загрожувати загибеллю.

– Ой, а я на все це із задоволенням подивлюся! – Дорн так і іскрився натхненням. Йому тільки коли і поп-корну не вистачало, щоб зійти за глядача в кінотеатрі.

Угу, так вона і надасть цьому виродку можливість поспостерігати. Нехай сам і випробовує пристосування молодшого братика! Вона так і бачила старшого із братів прив'язаним до того тапчана, до якого він прикував нещасного хлопця, а над ним із батогом стоїть Борн і... Хоча ні, їх обох потрібно прикувати до таких тапчанів і відходити так, щоб сім шкур зійшло!

Загалом, Ксенія активізувала ті енергетичні запаси, що в неї ще залишилися, і відбивалася як могла. Вона палила по магах заклинаннями, закривалася щитами, іншими словами, використовувала весь арсенал знань, почерпнутий у Янара, подумки дякуючи володарю за кожен урок, який він змусив її вивчити. Хто ж знав, що все це стане їй в нагоді так швидко?! А ще дівчина продовжувала палко молитися, щоб Ян встиг її знайти, поки не сталося найстрашніше...

Янар вирушив на пошуки не чекаючи ранку, не бажаючи втрачати жодної миті, і почав із підвладних драконячому володарю земель. Джерсіс, звичайно ж, десь заліг на дно, не виключено, що навіть не в Кінарії, але треба ж з чогось починати. Борн розумний і хитрий, він прекрасно розуміє, що на території драконів довго ховатися не зможе, та й деякі колишні союзники, якщо з ними «поговорити по душах», здадуть його з потрохами, а це значить, що притулок покидька, швидше за все, знаходиться на тих землях, де переважає людське населення. Ось тільки де?

Ян намагався налаштуватися на Ксенію, відчути свою аіру, однак ніщо всередині не відгукувалося. І тим не менше він продовжував літати і прочісував п'ядь за п'яддю, сподіваючись відшукати хоч щось... Не зумівши відчути обрану, правитель намагався простежити хоча б знаходження клітки-артефакту, але і тут не знаходив слідів. Мабуть, місце, в якому зараз перебувала клітка, знаходилося під потужним поглинаючим бар'єром. Проклятий Джерсіс! Не дарма книгу про бар'єри читав...