Частина перша

Той весняний ранок для Генрі почався важко, тому що він втратив сенс жити, до того ж він хотів мати талант як всі його друзі, а надмірні батьківське дорікання йому геть набридло. Ось він вирішив вийти в місто, частіше він їздив у міський парк де проводив свої самотні літні дні поки батьки на роботі, друзів в нього не було.

            Він приїхав у міський парк, на щастя нікого не було, тут поряд з ним з’явився диявол – Левіафан, силою думок він з Генрі привітався, той відповів:

Диявол (Д): Бачу тобі самотньо, тож я можу вирішити цю проблему, що скажеш?

Генрі (Г): Леві, ти став частіше приходити, і хочеш щоб я ще жив? Життя лайно і крапка!

Д: Ну… ти не стрибай поки, я реально допоможу, просто продай мені те, що тобі не потрібно, душу не обов’язково.

Г: Забирай любов справжню, щастя, мені не потрібна сім’я, хочу бути холостим, а взамін на це, дай мені дівчат гарних, талант писати книги, вірші, я хочу, щоб в мене було багато гарних дівчат, щоб вони в мені бачили ідеального.

Д: Ну добре, буде виконано, я заберу те, що тобі не потрібно, але якщо буде щось потрібно, я завжди радий допомогти… Бувай!

Г: Добре, дякую, бувай!

            Розійшлись вони доволі так не погано, але було відчуття, що от от Генрі зірветься з мосту, але вирішив пожити і замовлення робив не дарма. Він пішов додому мріючи про все, що просив диявола. Через 3 – 4 місяці прохання було виконано, на заміну любові до Генрі прийшло: лицемірство, ненависть, зверхність над всіма, обман, підлість і низка ще огидних рис характеру людини, але й дівчата були як у мріях – гарні, деякі дуже гарні, але за спиною у Генрі ніколи не говорили добре, це його не турбувало бо отримав талант писати, і взагалі він жив як мільйонер, вважав, що можна знущатися з тих хто йому не подобається, або не такий як він.

            Це щастя було довгим, затягнуло на 2.5 роки, поки не прийшов диявол – Левіафан, щоб поговорити з замовником:

Д: Ну що, подобається?

Г: Так! Але я відчуваю себе на самоті побитим

Д: Пройде! Головне, ти маєш те, що просив, але таке питання, що тобі є продати аби отримати ще щось?

Г: Нічого окрім: вірності, честі і душі… Я маю з людського те що я сказав і вигляд що я людина, я ніби на диявола перетворився…

Д: Але в тебе є хтось, і ти від них можеш забрати саме найдорожче…

Г: Забери здоров’я від моєї однокласниці заради перемоги над страхом і ще, за цю ж ціну хочу щоб мене любили не тільки дівчата однолітки

Д: Я зроблю! Але не грайся, тобі це не казино!

            І в мить Левіафан перетворився на сіру хмару диму, ставши невидимим і непомітним навіть для Генрі, більше того, він отримав вже за 2 місяці те, що хотів, йому говорили компліменти дівчата однолітки, молодші і старші на два роки, боялися внутрішнього стану Генрі.

            Він писав і про світові події, і про те що в шоу - бізнесі і навіть своїм подругам, через вірші в які він вписував ім’я подруги він товаришував 2 роки, а після того як перестав присвячувати – в них почались сварки, ревнощі, недовіра і взагалі вони в одне одному більше не бачили тих щасливих друзів, лише згадував Генрі, як вони пили лимонад у лісі, робили пікнік та взагалі була гармонія і ніби вона його доля, але як міраж це все різко зникло…

            Тим не менш, він продовжував писати, але магію з ім’ям вирішив відкласти, бо мав гіркий досвід, він почав різко сваритись з оточуючими, до нього почали проявляти ненависть та агресію, але він не здавався.

            Закінчив школу, відому на весь Штат – Каліфорнія і поступив у Гарвард, там він завів нові знайомства, де й отримав весь результат ненависті та агресії однолітків, але Генрі цим не переймався, він мав одну ціль, мету і бажання і до неї він йде.

            Що – ж стосується особистого життя, то він не отримував від дівчат справжню любов, бо виміняв на талант і тому у диявола лише одна назва залишилась – «Любов», а все інше – Театр. До того ж він ще не усвідомлював, що його чекає далі.

Кінець першої частини.