Розділ 13

— Ого-о-о! — Настя округлила очі, коли побачила мене.

— Як минув перший день у новій школі? — поцікавилася я.

— Нормально, — пробурмотіла сестра.

Я легко усміхнулася їй, коли наші погляди зустрілися у відбитку дзеркала. Настя підійшла до мого ліжка та зручно сіла на нього, зігнувши одну ногу. Я задумано почала перебирати прикраси. Хоч їх і не було в мене багато, але все ж…

— Ти кудись ідеш? — спитала сестра.

Її погляд пройшовся моїм тілом, оцінюючи вузьку чорну сукню до колін на довгий рукав. Я не звикла носити такі речі, але мені хотілося відповідати своєму чоловікові, тож сьогодні вранці я сходила на шопінг і поповнила свій гардероб новенькими сукнями, блузками та спідницями.

— Домінік сказав вранці, що ми ввечері підемо на зустріч з його друзями, — пояснила я.

Серед невеликої кількості сережок я обрала для себе маленькі перлини та взялася їх надівати.

— То я залишуся сама? — Настя схвильовано стиснула губи.

— Це проблема? — спитала я, піднявши одну брову. — Ти й раніше залишалися удома наодинці.

— Ти жартуєш? Наша маленька квартира не зрівняється з цим палацом. Мені страшно тут! А якщо сюди увірвуться грабіжники?

Я насупилася, хоча розуміла, що страх Насті цілком виправданий. З першого поверху почувся гуркіт дверей. Спочатку я напружилася, але тихе насвистування дало зрозуміти, що це брат Домініка.

— Адріан удома. Бачиш? Ти не сама, Настю. І повір, тобі нема чого тут боятися.

Вона приречено видихнула, хоча їй такий розвиток подій, мабуть, не зовсім подобався.

— Тобі личить, Діно, — зрештою сказала сестра з теплою усмішкою на вустах. — Ця сукня, ці туфлі, цей макіяж, зібране волосся…

— Думаю, треба на вихідних нам разом піти по магазинах. Тобі не завадило б оновити одяг в нову школу.

— Схоже, Домінік дуже щедрий чоловік.

Я натягнуто усміхнулася сестрі. Так, Домінік справді щедрий, але ще нічим він не ділився задарма. І одного разу за всі ці гроші, подарунки, його доброту – за усе мені доведеться віддячити йому сповна.

Я провела руками по своїх стегнах, востаннє глянувши на себе в дзеркало. Це було набагато краще, аніж я очікувала.

Домінік попередив, що на мене чекатиме автомобіль, тому я без роздумів сіла в іномарку біля воріт дому. В салоні я написала йому, що вже в дорозі, а згодом він відписав, що чекає на мене в потрібному місці.

Щосекунди я починала сильніше хвилюватися, адже не знала, що очікувати від цієї зустрічі. Як сприймуть мене його друзі? Чи буде серед них Ян Висоцький?

Але коли авто зупинилося біля вже знайомого мені клубу, я зрозуміла, що він таки буде. Минулого разу я присягнулася, що більше ніколи не увійду в клуб Висоцького, але доля вирішила пожартувати зі мною.

Я помітила Домініка біля головного входу. Як завжди, він був у дорогому модному костюмі. Схопивши сумочку, я вийшла з автомобіля. Вітер неприємно подув просто в обличчя. Я зраділа, що додумалася зібрати волосся у високий хвіст. Інакше мої пасма уже б розліталися в різні боки. Я швидко стягнула сукню вниз, а тоді обійшла автомобіль.

Домінік випрямився, коли помітив мене. Його погляд просканував моє тіло, зупиняючись на голих ногах. Так, ця сукня була коротшою за ті, які я зазвичай обирала. Щось у цьому голодному погляді здалося мені знайомим. Приблизно так само він дивився на мене тоді в спальні, коли поцілував. Губи зрадницьки запульсували від спогадів, але я вперто проігнорувала це.

— Привіт, – з усмішкою сказала, зупинившись навпроти нього.

Домінік декілька секунд уважно роздивлявся моє обличчя. Від цього мені стало ніяково, тіло напружилося. Але вся напруга миттю зникла, коли його рука охопила мою талію, а сам чоловік потягнувся до мого обличчя та поцілував мене в щоку.

— Привіт, — прошепотів він мені на вушко. — Ти сьогодні дуже красива, Діно.

Його губи ледь торкалися мого вуха, а гарячий подих лоскотав щоку, змушуючи мою шкіру покритися сирітками.

— Дякую, — соромʼязливо сказала, вкриваючись румʼянцем. — Чому зустріч саме тут?

Домінік відсторонився від мене, і мені в ту саму мить стало холодно.

— Ян так захотів, — відповів він.

— Я мала б здогадатися.

Я спробувала усміхнутися, хоча мені аж ніяк не хотілося зустрічатися знову з тим чоловіком та ще й сидіти з ним за одним столом.

— Буде його дружина, — додав Домінік. — У вас буде можливість познайомитися та обговорити підготовку до весілля. Часу залишилося обмаль, а треба все встигнути.

— Добре, — пошепки погодилася я. — Ян знає?

Мій напружений погляд відшукав блакитні очі Домініка. Він, здається, зрозумів моє запитання без зайвих пояснень.

— Його це не стосується.

— Але я не впевнена, що йому сподобається те, ким насправді є твоя наречена. Він точно впізнає мене. Може щось запідозрити.

— Діно, — Домінік нахилився ближче та раптом торкнувся моєї руки, переплітаючи наші пальці, — це не твої турботи. Я сам розберуся з цим, гаразд?

— Гаразд, — видихнула я.

Мені нічого не залишалося, як погодитися з Домініком. Його близька дружба з Яном непокоїла мене, але я розуміла, що ніяк не зможу вплинути на це. До того ж вони знайомі вже купу років. І йому Домінік, думаю, довіряє більше, аніж мені.

Я сильніше стиснула теплу чоловічу долоню, коли ми увійшли в клуб. Мій погляд зупинився на тому барі, де ми з Домініком колись познайомилися. Ця зустріч стала доленосною в моєму житті. Ми пройшли через усю залу, а тоді чоловік звернув в інший бік. Я ніколи не була в цьому місці раніше, адже минулого разу обмежилася баром та кабінетом власника. І так само тоді я не помітила тут казино, хоча воно точно мало б бути.

Ми опинилися, як я зрозуміла, у VIP-залі. Тут усі столики сховані високими перегородками. Мабуть, для того, щоб одні гості не бачили інших. Я могла лише уявляти, що саме робилося на цих шкіряних диванчиках.

Домінік повів мене вперед до невеликого підвищення. Ця кабінка була найбільшою з усіх. Моє серце забилося швидше, коли я побачила всередині два силуети, що сиділи поряд на диванчику.

У мене аж ноги затремтіли, коли мій погляд зустрівся з темними очима Яна. Його тіло напружилося, і він запитально глянув на Домініка.

— То це і є твоя наречена? — безцеремонно спитав чоловік.

— Діна, — представив мене Домінік, хоча в цьому й не було потреби.

Ян знову глянув на мене та просканував очима моє тіло з ніг до голови. Я відчула, як міцна чоловіча рука по-власницьки обійняла мене за талію, притискаючи до себе. Дивне полегшення зʼявилося у грудях від тепла та підтримки Домініка.

— Приємно познайомитися, — заговорив дзвінкий жіночий голос.

Я перевела погляд на молоду дівчину, що злегка підвелася. Її коричневе волосся широкими хвилями спадало вниз, а карі очі з теплом і зацікавленням вивчали мене. Вона простягнула в мій бік свою руку та представилася:

— Олександра.

Я трохи розгублено потиснула її долоню і пробурмотіла щось про те, що мені теж приємно з нею познайомитися.

Вона знову опустилася на диванчик поруч зі своїм чоловіком, хоча між ними була доволі велика відстань.

Домінік злегка підштовхнув мене до диванчика навпроти них. Я опустилася на приємне шкіряне сидіння та поклала свої руки собі на коліна.

— Що ж… — Ян сплеснув у долоні. — За таке треба випити.

Він махнув рукою, і вже за мить біля нас зʼявилася дівчина у робочій формі. Вона швидко кивала головою на все, що він говорив їй, а тоді поспішила до бару. За лічені хвилини на нашому столику зʼявився доволі великий вибір алкоголю.

Я не заперечувала, коли Домінік підсунув до мене келих червоного вина. Сам він пив віскі, як і Ян. А Олександра тим часом потягувала через соломинку якусь прозору рідину. Я зауважила на ній стильну сукню синього кольору та дорогі прикраси, що красувалися на шиї, руках і пальцях. Попри усю цю розкіш на ній, вона не здалася мені щасливою.

— То як це так вийшло? — раптом поцікавився Ян, відкинувшись на спинку дивана. — Ще недавно ти приходила до мене в клуб і плакалася через борг брата, а тепер виходиш заміж за мого найкращого друга. Оце так несподіванка!

— Ми познайомилися до того, як Діна пішла плакатися тобі, — сказав поруч зі мною Домінік. — І між нами виникла симпатія. Деякі люди закохуються з першого погляду, тому твоє здивування трохи незрозуміле мені.

— Пригадую… — Ян задумано потер своє підборіддя. — Ти хотів її купити.

У мене все тіло напружилося від цих слів. І з виразу обличчя чоловіка навпроти склалося враження, що йому відомо надто багато.

— Вона відмовилася, — додав він, показавши пальцем на мене. Його погляд усе ще був прикутий до обличчя Домініка. — А згодом ти прийшов у мій кабінет з купою грошей, віддаючи її борг. Зараз же ти сидиш тут і представляєш її як свою нареченою. Боюся, ти щось не договорюєш, друже.

Його темні очі підозріло примружилися. Він зробив декілька ковтків віскі, не зводячи з нас погляду.

— По-перше, — Домінік нахилився ближче до нього, — борг погашено, і тебе не повинно хвилювати, що саме змусило мене це зробити. По-друге, ми одружуємося по-справжньому. Я не питаю твоєї поради Яне, а лише ставлю тебе до відома.

— Мені це не подобається, — буркнув той, глянувши на мене. — Ти робиш помилку, Домініку.

— Думаю, нам треба відійти поговорити окремо.

Я відчула хвилювання, коли Домінік підвівся, розстібаючи на собі піджак. Ян зробив те саме, і вони вдвох попрямували до виходу. Я розгублено дивилася в спину чоловікам з дивним відчуттям тривоги в грудях. Я знала, що Ян нічого не зробить Домініку, але чомусь все одно боялася.

— Чоловіки! — раптом пробурмотіла Олександра. — Вони завжди шукають підступ, навіть якщо це стосується кохання.

Вона підвелася, тримаючи склянку в руках, а тоді обійшла стіл та сіла поруч зі мною. Дівчина елегантно зігнула ноги в колінах, наче правила етикету були писані у її крові.

— Ти вже обрала колір весілля? — спитала вона. — У цьому сезоні в тренді золотий.

Я була здивована таким запитанням після доволі напруженої розмови Яна та Домініка. Але теплий погляд Олександри чомусь заспокоїв мене. Вона здалася мені приємною дівчиною, тому я розслабилася та сперлася до спинки дивана.

— Думаю, золотий ідеально підійде, — тихо сказала.

— Як щодо рожевого золота? — уточнила дівчина.

— Ще краще, — усміхнулася я.

— Домінік казав, що ви хочете святкувати на задньому дворі свого дому.

— Так. Це не буде велике весілля. Всього лише найближчі та найрідніші.

— Як багато планується гостей.

— До двадцяти…

Деякий час ми обговорювали всі приготування до весілля, включаючи дизайн запрошень та варіанти фотозони. Мені хотілося, щоб усе було максимально просто, але Олександра переконала мене, що святкування повинно бути пишним. Особливо, коли це стосується такого успішного чоловіка як Домінік. Очевидно, що серед його гостей будуть впливові люди.

— Ми можемо цього тижня поїхати в кондитерську, щоб підібрати та одразу ж замовити торт, — запропонувала дівчина. — Я знаю одне дуже хороше місце.

— Було б непогано, — погодилася я.

— Супер! — Олександра почала щось клацати у своєму телефоні. — Я лише перевірю свій графік.

Я натягнуто усміхнулася їй. Озирнувшись назад, помітила Домініка та Яна. Я швидко оглянула його в повний зріст і відчула полегшення, коли пересвідчилася, що він у порядку.

Через те, що Олександра сиділа поруч зі мною, на диванчику залишилося надто мало місця. Але Домінік все одно опустився поряд. Він обійняв мене однією рукою так, що його долоня лягла на моє стегно. Цей дотик змусив мене схвильовано вдихнути через ніс. Особливо мене бентежило те, що кінчики його пальців торкалися голої шкіри моєї ноги. Від цього мені стало надто гаряче.

— Ти в нормі? — тихо спитав Домінік мені на вушко.

Я злегка повернула голову до нього, зустрічаючись поглядом з його блакитними очима.

— Так, — пошепки відповіла. — А ти?

— Так, — повторив він за мною, не зводячи погляду з мого обличчя.