РОЗДІЛ 36. Четвертий бос - 2

- Ні, - він сів на підлогу. - Ну придумай щось. Останні вайпи були особливо тупі. Ми робимо одне й теж, і це не допомагає. Пора спробувати щось нове.

- Пропонуй! - запропонував я.

- Нічого запропонувати! - Стоун зітхнув, - було б що запропонувати, я б запропонував. Найкраще було б, якось витопити його жир.

- Ми вже витопили з нього жир, - заперечив Дарк, - стимулятори то він тепер зі старту не п'є.

Ми помовчали. Ідей не з'явилося і через десять хвилин ми зробили ще пару таких же безперспективних пулів.

- Як же він мене дістав! - вигукнула Пил. Настала її чергу виплеснути вайпове обурення. - В ім'я Вігіса! В ім'я Вігіса! Засунути йому цього Вігіса! Хробаки! Мені ці черві тепер будуть усю ніч снитися!

- Заспокойся, не треба нагнітати, - посміхнувся Полум'я. - Через деякий час ти цих червів випоминатимеш з ностальгією. Хто пам'ятає Некромоннгера в Чарівному Світі?

- Агов!!! - він пригадав близької мені персонажа, - скільки рейдів було на нього продано. Я гаркнув басом: — Я змушу танцювати ваші кістки!!!

- А ха ха ха. Схоже, вийшло. А цього, пам’ятаєш? - Полум'я пожвавився, - пірата рижого, забув як його.

- Стриженого? А як же! - я відволікся від рейду, Полум’я вчасно змінив тему, я знову спотворив голос - Краби!!! Краби!!! Буде суп з ваших клішнів!!!

Пролунав чийсь сміх. Схоже, з капітаном Стриженим була знайома більшість рейдерів. Це природно, бо до нього доступ отримати було значно легше.

- Мені більше сподобалася пай - дівчинка з примарного міста - сказала Пил і проспівала дзвінким дитячим голоском, - Хоцю твої оченятка! Вони такі милі!

- Тьфу, яка капость! - плюнув Полум'я, - вік би її не згадувати.

- Хоцю! Хоцю! Хоцю! А-ха-ха! – Пил засміялась дивлячись на перекошену морду Полум’я та ще більш кислу у Стоуна. - Ви точно там позбулися своїх оченяток, так хлопці?.

- Гидка ти, Пил. Хоч би щось хороше сказала, - пирхнув Полум'я. Я був з ним згоден, і з приводу Пилу, і з приводу дівчинки з примарного міста. Мені ця локація Чарівного Світу теж доставила кілька неприємних хвилин.

В голові крутилася настирлива думка - і некромоннгер, і пай-дівчинка видавали свої знайомі кожному гравцеві, який встиг на них потрапити, фірмові фрази, не просто так. Після вайпів на некромоннгері доводилося чистити трешевих скелетів вбитого рейду, а вайп на дівчинці вішав дебаф сліпоти. В цьому щось є...

- Мені спало на думку, що це чудовисько не просто так кричить, - я висловив цю думку вголос, і замовк, не знаючи як ee продовжити.

- Що ти маєш на увазі? - запитав попіл. Якби я тільки знав...

Я помовчав, збираючись з думками. Не дуже стрункий висновок оформився, як результат моїх сумбурних роздумів.

- Ми самі винні, що він такий жирнючий! - вигукнув я.

- З чого ти взяв? - запитав Полум'я.

- А ти пам'ятаєш, що сказав командир, коли виламав двері?

- Смутно. Це було дві години тому.

- Він сказав - ви відкрили святилище! Було таке?

- Так, - підтвердив Дарк, - він так і сказав. Як раз, коли я зайшов.

- Він відкрив нам прохід, тому що ми відвідали святилище. Це тригер! - розвивав я свою думку зрозумілою, - якби ми там не побували, двері б не відкрилося. А що ми там зробили?

- Ми там отримали вміння та Божественну репу. В чому сенс?

- Він кричить: В ім'я Вігіса! Нагадайте мені, чиє вміння ми взяли в найбільшій кількості?

- Арте. Дівки з луком.

- Ось тому-то він такий жирний і є! - мені сподобалася власна кмітливість. - Командор цей, щось на зразок паладина богині. Ми самі підняли ee вівтар вище інших, приймаючи вміння. Тому він такий силенний!

- Так з чого ти це взяв? - з подивом запитав Полум'я. Решта дивилися на мене з таким же виразним нерозумінням.

- Да з того, що нам з першого ж боса впала підказка! Прямим текстом! Ми ж відкрили барельєф біля входу! Там написано: Перемога в балансі! Ну, або перемога в рівності сил. Неважливо. Ми самі порушили баланс - поставили вівтар Арте вище, ніж вівтарі інших двох богів. Тому нас і зустрів її паладин. Тому він такий силенний!

- Я згоден, з натяжкою визнати, що барельєф біля входу символізує вівтарі в підвалі. Одне з іншим точно пов'язано, - погодився Полум'я, - але зв'язок вівтарів з появою командора зовсім неочевидна.

А мені в голову приходили всі нові ідеї. Одна здогадка тягнула за собою іншу.

- Ви просто подумайте хлопці! Просто нумо згадаймо, що було за межами цього інста! І чому ми на ньому зациклились? Три раси в долині - мінотаври, сатири й гноли. Гноли, згадуй Полум'я їх народну творчість, це бог Канут. Сатири, пам'ятаєш Сопілка п'яного татку Па - це бог Вігіс. Хто залишається на долю мінотаврів? Бачу, ви здогадалися! Правильно - Арте!

Я продовжував виливати свої здогадки, дуже хотілося поділитися:

- Пам'ятаєш, що розповідав Башар про Архадауга? Його викинули з Храму Тіла - от звідки Вихор і Ривок, його виховали гноли - от звідки дезорієнт! Він кричить хробаки! Хробаки! Хелльга, Сопілка, невже ви не пам'ятаєте, хто так говорив?