РОЗДІЛ 34. Скарби

Один за іншим рейдери пробралися повз мене і сховалися за згином сходового повороту. Я напружено прислухався, але жодних сторонніх звуків знизу не лунало. Не чути було ані звуків бою, ані голосів гравців. Що ж там відбувається? Вони знайшли щось чи ні?

Знайшли, звичайно, відповів я сам собі - інакше вже б повернулися в розчаруванні. Цікавість моя зашкалювала. З чим би мої компаньйони внизу не зіткнулися моя присутність для того, щоб зі знайденим розібратися, їм явно не знадобилася. Тому мені стало трохи прикро.

Я простояв у самоті на сходах ще довгі шість хвилин, стежив за таймером. Як тільки павутина, яка тримала мої ноги, розсипалася, я рвонув униз по сходинках. А як спустився по спіралі вниз, я натрапив на розкриті двері, обплетену павутиною. Ці двері перебували на проміжному майданчику, в кріпленні горів факел, на підлозі та стінах перед дверима виразно червоніли брудні цятки, які закровили білу павутину.

Не потрібно бути слідопитом, щоб здогадатися - тут здох злощасний коридорний павук. Сподіваюся, він лопнув так само як зелений, і заляпав нашого звитяжного лучника. Я з посмішкою згадав свої відчуття, коли мене самого обдало хвилею противних бризок на кіллі першого боса. Молодець, Тірейнджер - ухекав моба, й добив. Добре, що не доведеться заганяти рейд на повторні пули на цю прокляту драбину, і міркувати де взяти ще факелів.

Лута немає, підозрюю, його вже підібрали й поділили.

А цей майданчик, якщо орієнтування мене не підводить, знаходиться приблизно на рівні входу в інст! Тобто, із залу зеленого павука, ми спустилися на поверх нижче. А за тими дверцятами, спуск у підвал. Я певен, там виявиться ще один аналогічний зал.

Я оглянув знайомі реліктові жезли, які стирчали з отворів в стіні праворуч від дверей. Хелльга використала їх, щоб відкрити свою заповітну двір до скарбів. Я знову посміхнувся бо уявив, як вона мчить вниз, перестрибуючи сходинки. Зробив крок за поріг і став спускатися вниз за своїм рейдом.

Природно, на поверх нижче виявився очікуваний мною зал. Архітектура Чорної Вежі шиком не страждала. Я з досадою подумав про те, що можна було б і здогадатися про присутність нижніх поверхів, не зациклюючися на верхніх. В залі горіли смолоскипи, було світло і порожньо. Рейдери дружною купкою стовпилися ближче до центру залу.

- Що тут відбувається? - запитав я з цікавістю.

- Де ти був? - запитав Сопілка, - найцікавіше пропустив.

- Ви тут без мене ще одного боса завалили? - скептично запитав я у відповідь.

- Нема тут ніякого боса! - роздратовано сказав Дарк.

- І скарбів теж! - ще більш роздратовано сказала Хелльга, - Це не сховище! Це святилище!

- Яке святилище? - ця інформація моєї цікавості ніяк не задовольнила.

- Святилище хаосу. - Відповіла Хелльга, - Доторкнись до статуетки та тебе теж инфи напише. Не хочу переповідати - я в журбі!

Я увійшов до натовпу і побачив те, навколо чого кучкувалися рейдери. Прямо з кам'яної підлоги, на відстані метра один від одного стирчали три кам'яних стовпчика. На вершині кожного з яких розташовувалась статуетка. Я простягнув руку до найближчого - фігурці дівчини з луком, що стояла на найвищому з них.

- Стій, стій! Не так швидко! - Полум'я спробував перехопити мою руку, але система йому не дала можливості. Проте, його стурбований порив, змусив мене зупинити рух. Я запитальна поглянув на нього.

- Це вівтарі, - сказав він, як ніби це все пояснювало.

 - Що за вівтарі? - нетерпляче спитав я, не дочекавшись продовження.

- Це провідники Божественної сили. Якщо ти доторкнешся, то отримаєш репутацію з богом і вміння, - пояснив Полум'я.

- Ну, так це ж здорово! - відгукнувся я, дивуючись, чому він мене зупинив.

- Може і не зовсім. Давай я тобі розповім, що ми тут вже з'ясували дослідним шляхом, а потім ти вже сам вирішиш, чи хапатися тебе руками за що попало, ок?

- Ок, - ствердно відповів я. Тут він має рацію, якщо є інформація по справі, краще обміркувати її, а потім діяти.

- По-перше, - почав Полум'я, - це нагадує статуї під час створення персонажа в меню вибору навичок. Дехто - він виразно глянув на Пил, - теж міг би подумати про це, перш ніж командувати. По-друге, коли ми зі Стоуном полювали на ведмедів в ущелині, ми вже зустрічали такий вівтар. Тільки там цей гном перебував в іншій позі.

Я уважно розглянув решту статуеток - "Гнома", який втомлено спирався на молот і нага, який обома руками тримав перед грудьми тризуб. Певно, у статуеток була схожість з барельєфом, який ми відкрили в залі респу.

- Давай, я скажу швидше, - перебив Полум'я Стоун, - доторкнувшись до такого артефакту в ущелині, ми вже отримали позитивну репу з богом Канутом і вміння на прокове посилення магії. Тут в інсті, коли я доторкнувся до статуї діви - отримав нейтральну репутацію з богинею Арте і мінус до своєї репи з Канутом, а доторкнувшись до цієї змії зі списом - нейтральну ріпу з богом Вігісом та мінус до репи з Арте. Варто було торкнутися гнома, репа з Канутом піднялася, але нового вміння не дали. Так ось якось вийшло.

- А Пил схопилася за дівку з луком та отримала вміння на двадцятисекундний бурстовий дамаг - сказав Дарк, - ми всі його взяли. Потрібно було, щоб репи не було наперед відкритої з іншим богом. Швидше за все, так.