РОЗДІЛ 32. Страйк

- Де вихід? - здивувався я.

Дарк підійшов до однієї з обплетених павутиною стін, праворуч від входу в кімнату і швидко зірвав павутиння, оголивши нішу, забрану ґратами. В кімнату хлинув потік денного світла. Вся пати стоп біля дверей, виглядаючи назовні крізь прути.

За ґратами, закривала нішу з внутрішньої сторони, була видна ще одна решітка закривала вихід на рукотворну терасу, прилеглу до скелі. Було видно прохід з тераси, кудись далі, у вузьку розколину.

- Нам туди, - повідомив Дарк.

- Ти як двері знайшов? - сказав йому з цікавістю Полум'я.

- Була інформація, що вона тут є, - відповів Дарк, - А далі пошук прихованого допоміг.

- Корисна навичка, - шанобливо похитав головою Полум'я. - Наскільки вона в тебе прокачана?

- Третій рівень, - відповів Дарк, - саме те, щоб схованки розшукувати.

- Як же ж ми вийдемо? - запитав Клові. - Тут замкнено.

- Ключ у нього, - Дарк кивнув на мене. - Відкривай, Удар. Народ чекає.

Я напевно щось не зрозумів. Вихід, дійсно, ось він - перед очима. Але де завершення квесту? Це й все? Все очищення Чорної Вежі, з великої літери? Де обіцяний шлях слави - оця, чи що сумовита стежинка у скелях?

- Чим же мені її відкрити? - запитав я, приховуючи розгубленість. Хоча я вже зрозумів чим. Мої старі здогадки виявилися вірні на всі сто відсотків. Ці двері назовні не що інше, як прихований прохід командира. Дарк тут же підтвердив мою думку.

- Ключем командира, Удар. Ключем командира.

А з чого ти узяв, що він у мене? - задав я резонне питання.

- Вона сказала! - з непередаваною зловтіхою заявила Пил, показуючи на Хелльгу.

Хелльга опустила очі долу. Значить дійсно вона. Я ж просив її не говорити про це!

Хороші, засранці, чітко добувають інформацію. Коли тільки встигли з'ясувати? І чим змогли притиснути Хелльгу, чим підчепити, щоб вона сказала їм про ключ? Ладно, ситуацію не переграти. Блек Темпл у повному складі хоче вийти з інста тут і зараз.

Вони рвуться наздоганяти перший склад китайців. Це у них не вийде, тому що ключа у мене немає, але від розпачу вони можуть лівнути з рейду - тоді прощавай сьогодні святилище і прощай квест на очищення Чорної Вежі. В мінус чотири п'ять осіб ловити тут нічого. 

- Між іншим, в нас із собою стародавні ключі від камери святилища, - нагадав я. - І ми збиралися заглянуть в нього за скарбами.

- Дурня це - ті скарби, - відмахнувся Дарк. - Пошукайте без нас. Чергові нубошмоткі, які через день застаріють.

- Без вас тут нема чого ловити. Ти ж бачив місцевих босів.

- Тут більше немає босів. Є інфа тільки про цих двох.

- Я думаю, що спершу потрібно знайти святилище, а потім думати про закінчення рейду.

- Ми ніяке святилище шукати не будемо, - вигукнула Пил, - відкривай двері!

- Відкривай сама, - відповів я. І додав, - якщо зможеш.

- Заспокойтесь, - сказав Дарк, - Удар, рейд дійсно закінчений. Ми не будемо нічого робити, а сам ти нічого зробити не зможеш. І сидіти, чекати, і нічого не робити теж безглуздо. Не варто пручатися і сидіти в глухому куті, ключ від якого є тільки у тебе. Давай я роз'ясню, щоб у тебе не було ілюзій. Ключ падає один раз за аутдор подію. Він вже потрапив у інст і нікуди звідси не дінеться. І якщо вийти з інста або вийти з гри прямо в інсті, то він просто з’явиться в іншого активного гравця. Навіть якщо ти лівнеш з рейду, ми все одно вийдемо через ці двері. Так навіщо випробовувати наше терпіння? Сподіваюся, ми не будемо буцатися, хто кого пересидить?

- І довго ви плануєте тут сидіти, якщо я прийму рішення не відкривати ці двері?

- Стільки скільки потрібно. Це буде все одно швидше, ніж чекати поки подія завершиться наступний раз і сподіватися, що ключ впаде нам, а не комусь іншому. І повір, ми тебе пересидимо - ми ж профі.

- Так ось навіщо ви тягли сюди тих двох молодиків. Щоб ніхто не допомагав мені діяти, коли ви сядете рівно на задницю, - Дарк у відповідь знизав плечима.

 - Що скажуть інші? Як вам план цих панів? - запитав я.

- Я б скарби все ж пошукав. - невпевнено сказав Сопілка.

- Я хочу швидше отримати другий рівень! - заволала Пил, разом припиняючи зачатки дискусії, - відкривай двері - нічого тягнути.

У мене на неї починає розвиватися алергія.

- А я хочу отримати свої скарби! - раптом заволала у відповідь Хелльга, - Я що, марно тягала з собою ці жезли! Ти збрехала мені за все, сука!

Щось пропустив? Щось нечисто.

Пил показала Хельзі язика. Та спробувала ткнути ee мечем, але природно не змогла - напади один на одного в інсті виявилися заборонені, меч просто загруз в повітрі, не дійшовши до цілі.

- Що ми будемо робити, Полум'я? - запитав Стоун. - Я не підписувався сидіти тут годинами, нічого не роблячи. Нам потрібно качатися.

- Всім потрібно качатися, - підтримав я, - А найкращий кач зараз - це проходити далі цей інст. Кинути проходження на половині дороги - це маячня.