РОЗДІЛ 26. Треш

- А-ха-ха! Що я говорила! - переможно викрикнула Пил, як тільки я опинився у великий світлій кімнаті, освітленій факелами, які рівними рядами палали під стелею. - Ти прийняв правильне рішення!

- А ти ні, тупа барсуха! - в тон їй викрикнула Хелльга, з'явившись трохи пізніше поруч зі мною. - Я тобі пригадаю баласт, коли ми виберемося звідси!

- Ха-ха-ха, - засміявся Сопілка, який з'явився слід з нами - Ну і рожа у тебе, Пил! Приємно подивитися. Що, думала, позбулася нас, га?

У Попелу, Пилу й особливо у Дарка очі від подиву вилізли на лоб.

- Полум'я, ти встиг сказати їм "сюрприз"?

- Встиг, - серйозно сказав Полум'я і, не витримавши, розреготався. За ним басом засміявся Стоун.

- Як це так? - першим прийшов до тями Попіл і пильно подивився на Дарка.

- Не розумію, - прошепотів Дарк.

- Хлопці, як я радий, що ви з нами, - виголосив Айс. Вид у нього був трохи винуватий.

- Мовчи зрадник, - заявив Сопілка, - як посох на халяву, так ми найкращі друзі, а як до інсту йти так ти нас до баласту записав!

- Я не думав, що так вийде! - Айс явно почував себе винним. Схоже, він зрозумів, що сталося, вже потрапивши в інст. Розсіяний він хлопець, Пил знала, кого обробити першим.

Ззаду з'явився Тірейнджер. Він з'явився із луком спорядженим до бою і відразу рушив до дальньої стіни, тримаючи на прицілі хлопців з Блек Темпл. З коротких, але бурхливих подій перед входом в інст, він явно зробив для себе якісь висновки.

- Всі в зборі, - плеснув в долоні я.

- І погані хлопці, - я зробив жест в сторону чорних мінотаврів.

- І хороші теж, - вказав я на своїх прихильників.

- І нейтрали, - я кивнув у бік Полум’я та Стоуна.

- Одразу пропоную залишити за дверима інсту все, що там відбувалося. Забути на якийсь час про помсту (це я Хелльзі), перестати плести інтриги (це для Пилу) та зробити справу. Ми всі сюди увійшли з однією метою - пройти це підземелля й отримати від проходження якомога більше луту, досвіду та інформації. Всі розбірки відкладаємо на потім, до завершення рейду. Згодні?

Дружне мовчання було мені відповіддю.

- Куди вони подінуться! Звичайно, вони згодні, - з натиском у голосі виголосив Полум'я. - Нас одинадцять в інсті. Більше сюди ніхто не потрапить, а якщо хтось піде, то нову спробу можна буде вчинити через день з новою групою.

- Ми планували не так, - похмуро виголосив Попіл.

- А по-моєму, якраз так ми й планували, - в тон йому виголосив я.

- А мені здається це все сталося яка мога краще, і переграти нічого не можна, - резюмував Полум'я.

- Не дури, Попіл, - звернувся він до того, тихим наполегливим тоном - Засунь свій дурний характер собі під хвіст. Тобі, так само як і мені, не хочеться витрачати ще один день, а може й більше, щоб зібрати ще один тямущий рейд. Тим більше з твоєю жвавою подругою, яка мало не змарнувала сьогоднішній рейд, зробити це не легко. Не можеш з нею впоратися, надінь їй намордник. Все є для успіху - екіпіровані бійці, хіл, біс його забирай, якого удень з каганцем не знайдеш у цієї стартовій зоні! Нас одинадцять гравців, нарешті, це - унікальна можливість! Досить дуріти.

- Удар! - тепер він звертався персонально до мене, - ти зробив найкращу пропозицію з тих, що можливі в цій ситуації. Всі забули, всі все всім пробачили та рухаємося далі. Повір мне, свою дурість вони зараз проковтнуть і запити не попросять. І ми рушимо на боса. Так, Дарк?

- Або я гарантую всім впертим проблеми особисто від себе, - додав він, вислухавши те ж мовчання, що і я.

         - Я згоден, - сказав Дарк після деякої паузи, - куди діватися. І, Удар, хочу, щоб ти знав, я був проти цього плану.

         - І ти це так просто залишиш? - запитала Пил у Попелу, який катав жилваки на злісної чорної морді.

         - І ти це теж так залишиш, дорогенька, - повторив Полум'я.

         - На деякий час! - вигукнула Хелльга, - особисто я залишу це тільки на час! І не думай, зміїне стерво, що я тобі все це забуду. Ти хотіла висадити мене з човна посеред річки, буде справедливо засадити тобі в лоб пару раз.

         - На час так на час, - покладливо погодився, задоволений деяким прогресом, Полум'я.

         - На час, - відповіла Пил.

         - Ну, раз всі помирилися, - раптом пролунав незнайомий голос. Я з подивом зрозумів, що цей баритон належить майже незнайомцю Клові, - То, може, почнемо щось робити?

- Швидше, Дарк, - великодушно запропонував я. І не втримався від шпильки, - адже ми так домовлялися?

Дарк скривився. Натяк на нечесність був йому неприємний. Швидше за все, через частку правди, яка в ньому містилася.

- Так, ті хто тут не було, слухайте уважно! - заговорив він ставши посеред кімнати. Решта оточили його, слухаючи інструктаж.

- Перший Бос, якого ми минулий раз убили - великий зелений павук. Дуже великий, і виглядає дуже натурально. Можна злякатися, відчути відразу. Сподіваюся, ви інсектоїдними фобіями не страждаєте і не такі гидливі, як деякі! - я не зрозумів, на кого він натякав. Можливо, на тих з колишніх компаньйонів Блек Темпл, хто цього разу в похід із ними не потрапив.