РОЗДІЛ 24. Одинадцятий

Чорна Вежа мене відразу вразила. Дорога нас вивела до майже прямовисній стіні темних скель. Вона закінчувалася великий утоптаним майданчиком перед масивною кам'яною будовою - циліндром, наполовину втопленим круглим боком у масиві каменю. 

Стіни з грубо тесаного каменю стояли впритул до скелі, створюючи враження, що Вежа виростає з кам'яного масиву. Я нарахував чотири поверхи, якщо судити по маленькім круглим бійницям, парапетам та балконам.

Навколо вежі клубочився чорний дим, злегка приховуючи обриси стін. Температура стала помітно нижче, сонце помітно потьмяніло. Коли ми підійшли до Вежі, все навколо затягнуло серпанком.

- Цікаві візуальні ефекти, - задумливо протягнув Сопілка.

- Не звертай уваги, - відповів Дарк, - це антураж для гравців, щоб одразу було зрозуміло, що місце покрито темрявою. Ось стоїть швейцар, можеш поспілкуватися. Всю легенду тебе розкаже. Ми вже минулого разу наслухалися. Перевіряйте спорядження, хімію, бафи, які у кого є. Поїмо, та й на старт!

- Щось тут забагато народу, - сказала мені Хелльга приглушеним голосом.

Це правда. Чоловік п'ять сиділо навколо майданчика, а також тупцювало навколо воротаря. Дві симпатичні руденькі мінотавриці відвели у бік Дарка і щось йому палко доводили. Ще один чорний Мінотавр в балахоні прив'язався до Стоуна та Полум’я.

Я підійшов до воротаря - старого сивого мінотавра з чорною шкірою, і мудрим обличчям й запитав:

- Чого це тут так холодно і похмуро?

- Це місце покрито безпросвітною темрявою відколи із Вежі пішло геть божественне світло, малюк, - відповів він мені.

- А як його повернути? - навмання запитав я.

- Всі питають, і ніхто цього не знає, малюк, - відповів швейцар посміхнувшись.

- З чим ми зіштовхнемося у Вежі? - запитав Сопілка, - Кого вбити доведеться?

- Я не знаю, кровожерливий малюк, - відповів швейцар, - я ніколи не був у Вежі. Тобі потрібно запитувати тих, хто побував всередині, а не того, хто охороняє вхід.

- А навіщо охороняти вхід? - запитала Хелльга, - Навіщо ти тут стоїш, якщо нічого не знаєш?

- Вхід потрібно охороняти від таких нерозумних маляток як ти, - посміхнувся швейцар, - Якби я не охороняв вхід, ви б лізли туди поодинці, і гинули як метелики у полум’ї. Я пропускаю вас, юних мінотаврів, групами, які можуть впоратися з розташованої всередині небезпекою. Та ніколи не пускаю тих, хто напевно загине. За багато років, з того часу як Вежа оповилась непереборною темрявою, я надивився на геть різних вільних, які прагнули потрапити всередину. Тепер я знаю, кого можна пустити, а кого ні.

- Нашу групу потрібно пропустити, - встряв в розмову Дарк. - Ми зібрали п'ять груп, як ти говорив минулого разу, і готові йти всередину.

- Так, п'ять груп - найкраще число для того щоб спробувати очистити Вежу, - сказав швейцар. - Я пропущу вас через півгодини.

- Через півгодини? - здивовано запитав Дарк. - Чому через півгодини? Ми готові йти зараз. Всі в зборі.

- Нещодавно я вже пропустив п'ять груп юних мінотаврів в башту. Має пройти час перш, ніж я зможу відкрити вхід ще раз. Я старий, а це вимагає від мене зусиль.

- Хтось проскочив у інст перед нами? От чорт! І ми що не можемо йти відразу слідом?

- Повинен пройти час. Я пропущу вас через півгодини, - відповів швейцар.

- Це китайці, Дарк, - сказав я. - Я бачив кілька груп, збиралися перед воротами в селі, поки ми сиділи у шинку. Доведеться, схоже, почекати.

- Це ж треба! Ще більше китайців тепер попереду нас. Як же вони нас випередили? Думаю нерозумно сподіватися, що вони не пройдуть інст.

Він відійшов від воротаря до групки, де веселилися Пил і Попіл. Почав щось з ними обговорювати.

- Шановний швейцар, - звернувся я до старого мінотавра, - А що вони тут роблять, всі ці гравці? Є якийсь спосіб для них пройти всередину?

- Є! Вони можуть об'єднатися та увійти у Вежу разом. Вони можуть попросити когось взяти їх із собою. Коли комусь вдається на деякий час очистити Вежу від непереборної темряви, відкриваються ворота, через які проходять каравани в долину і назад. Багато юних мінотаври наймаються в охорону караванів і йдуть з ними. А хтось домовляється з вартовими на тому кінці торгового тунелю, і теж йде далі.

- Тобто, можна вийти з долини не очищаючи Чорну Вежу? - запитала Хелльга. Для неї ця інформація виявилася новиною.

- Хтось має очистити Чорну Вежу на деякий час, щоб рух караванів став можливий. Чотири дні тому група юних мінотаврів на чолі з магом храму на ім’я СинєНебо, відкинуло пелену темряви з воріт і каравани два дні ішли туди й назад. Доки темрява знов не затягнула діру. Зараз ворота зачинені знову, і всі ці мінотаври чекають, поки група сміливців на чолі з лучником храму ЛегкимТанком не очистить Вежу.

- Сьогодні буде ще одна група, - посміхнувся я. – На чолі з подвижником храму Ударом.

- Тим більше шансів на те, що хтось впорається з цією за потрібною справою. Удар, якщо ти головний серед вас, то в мене є для тебе одна дружня порада.

- Мені вже давали одну пораду щодо Вежі, шановний. Мені радили не залишати нікого за своєю спиною.