РОЗДІЛ 22. Нові навички

Я вже оглянув площу та Айса ніде не побачив. Будемо сподіватися, що він готовий до рейду і чекає мене в трактирі разом з усіма.

Шістнадцять хвилин залишалося мені до кінця квесту. Ще три хвилини ми з Полум'ям добиралися до трактиру. Малий час, який залишився, змушував мене нервувати.

У шинку майже всі були в зборі - Попіл і Пил, Сопілка і Хелльга, Дарк і Стоун, Чарні й Клові. Десять осіб вважаючи нас з Полум'ям. Як на зло був відсутній найпотрібніший персонаж.

- Хлопці, Айса хтось бачив? - запитав я.

- Хто у рейд піде Чарні або Клові? - одночасно запитав Полум'я.

У відповідь на моє запитання тільки Хелльга знизала плечима. Питання ж Полум'я викликало бурхливе пожвавлення.

- Що це за нововина? - схопився на ноги Чарні. - Як китайців воювати, так вперед гарматне м'ясо! А як у інст іти так за борт мене!

Клові посміхався. Схоже, ця розмова розпочалася ще до нашого приходу, і Дарк зробив вибір на користь Клові.

- Питання не до мене! - махнув в мою сторону рукою Дарк, - питання до нього! Я ж рассказав, що ми об’єдналися, і місць стало менше.

Красиво перевів стрілки, нічого не скажеш! Оце так лідер! Замість того щоб самому відповідати за свої рішення, валить з хворої голови на здорову. А тим часом Чарні повернувся до мене:

- Чому мене не беруть в інст! Я був там у минулий раз, я хороший гравець!

- Ти хороший гравець, Чарні, - заспокійливо сказав я. Природно, я не знав чи він хороший гравець чи ні. Так, я випив з ним ігрового пива біля багаття, але в бою бачив єдиний раз - проти китайців, де він дійсно виконав роль гарматного м'яса, - Я бачив тебе у бою проти китайців і ти вправно бився. Я не знаю, чи сказав тобі Дарк, але ми вирішили йти в паритеті. Дві групи його, дві мої й одна Полум'я. Мої укомплектовані - збрехав я. Вся справа в тому, що мені не потрібен був третій дамагер з двуручником і конкурент на лут для Хелльги і Сопілки.

- Полум'я йде зі Стоуном, вони зіграна група - додав я. Полум'я кивком підтвердив мої слова. - А свої дві групи Дарк комплектує сам. Наскільки я розумію там всього одне вакантне місце і йому вирішувати, кого брати.

Лови повторну подачу, Дарк. Обурений Чарні розвернувся до Дарку:

- Так ти вибрав его? Беззбройного..? - схоже, в хід пішла нецензурна лайка.

Клові явно здогадався, як назвав його Чарні, і також безмовно відповів. Це дивно виглядало, злобні обличчя, що відкривають роти. Та ні звука, тільки красномовні жести.

- Заспокойся, Чарні, - Дарк скривився, - Там, на дорозі, Клові тебе пережив. Коли ми ходили у Вежу вперше, він теж показав себе краще. На павучках він буде кориснішим, не ображайся.

- На павучках?! - вигукнув Чарні. - І через цих павучків, яких ми й так пройшли, ти кинув мене на похід у інст?

- Заспокойся, - Дарку явно неприємна була ця розмова.

- Не панікуй!!? Заспокойся!? Ти розумієш, як це називається? - Щось занадто багато пауз у його мові. Чарні явно не скоро затихне. Клові, який показав йому характерний жест, і я теж. Мені було коли чекати, чим закінчиться справа - залишалося дев'ять хвилин до дедлайну

- Айса хто-небудь бачив? - я перекрикнув їх. Попіл та Пил дружно похитали головами.

- Може, він не прийде? - запитав Сопілка, - візьмемо цих, обох, крикунів.

- Подумай про те, що це твої конкуренти на лут, - я грюкнув його по плечу і розвернувся до дверей, - піду, знайду його. Він мені потрібен прямо зараз.

Я вийшов з трактиру й озирнувся. Нікого знайомого не проглядалося, блукали сатири й мінотаври, десяток гравців сміючись, стояли далеко біля воріт із села, ймовірно, когось чекали. Я направився до них, більше ідей не виникло.

- В похід збираєтеся? - широко посміхаючись, запитав я їх. З-за спин інших мінотаврів вирулив мій знайомий ЛегкийТанок.

– Чого тобі? - похмуро запитав він. Він, напевно, вирішив, що я по його душу прийшов

- Знайомого шукаю. Мага, якому ти колечко назад подарував. Є інформація, що він гуляв сьогодні вранці по селу з милою китайською дівчиною.

- А, цей лобуряка! - з полегшенням, як мені здалося, видихнув ЛегкийТанок, - він з нею вже попрощався. До старости помчав, запізнювався ніби кудись.

- Зрозуміло! Дякую за інформацію. Ми йдемо у Чорну Вежу через півгодини. Якщо ви зібралися туди ж - краще б вам поквапитися. А то, ненароком, напруженість яка з'явиться, якщо ти розумієш про що я. Хлопці з Блек Темпл - вони такі! - сказав я йому.

Чого він такий напружений? Думає, що я ключ командира забирати буду, який вчора йому сам віддав? Якби там не було, ЛегкийТанок промовчав, а мне потрібно поквапитися.

- Ладно, будь здоров, - сказав я йому і бігом помчав до ставки варти.

Мені шалено пощастило. Коли я примчав до хати командира, на ганку топтався Айс власною персоною.

- Айс! Айс! - закричав я ще здалеку. Не вистачало, щоб він зайшов і зник. У мене залишалося чотири хвилини

- О, Удар! Доброго ранку, - Айс був у райдужному настрої. Напевно, весь у мріях про милу китаянку.