РОЗДІЛ 18. Вечірка

- Ура! Ура! - піднявши келихи, присутні відсалютувала один одному кружалями, наче й не було між нами всіх непорозумінь.

- А що будемо робити з цим паном? - Айс в черговий раз штовхнув п'яного сатира. - Я ось думаю всім чи треба рухати вночі в те село, щоб здати це тіло.

- А я думаю, чи варто цей пояс, що вказаний в нагороді, такого подвигу, - протягнула Пил. - Може ну його?

- Особисто у мене немає поясу взагалі, - сказав я, - Як на мене будь-яке поліпшення перед інстом буде не зайвим. Треба не забути набрати їжі, спустошити сумки перед походом.

- В селі у лавках продаються антидоти й зілля здоров'я, - відкрив карти Полум'я.

- Да невже? Антидоти? - подався вперед Дарк.

- Я чогось не знаю? - запитав я.

- Ну, так. Перший бос, якого ми пройшли у вежі - павук з павучатами. Павучата цькують. Антидот дуже знадобиться. А другий бос, на якому ми застрягли - змія. Теж труїть своєю отрутою будь здоровий.

- Ну, він на вагу золота, як ви, напевно, здогадалися, - спокійно виголосив Полум'я.

- Це можна вирішити, - сказав Айс. - Я можу купити всім, при нагоді віддасте.

- Я використаю цю можливість. Не забудь, ти сам запропонував - заговорив Сопілка.

- А ще, - продовжив Полум'я, - ми зі Стоуном зробили репутаційний квест у алхіміка. Витратили добу. Нам із ним тепер доступні шість еліксирів на день для покупки кожному. Еліксири на добові бафи. Всього сто шістдесят один голд.

- Оце так цифри! Ну й ціни! Це день вовків вбивати терба, пам'ятаєш, скільки ми за них отримали?

- Айс, давай так. Ти відкриваєш нам кредитну лінію, всьому рейду. Швидше пройдемо, швидше віддамо. Якщо в тебе є можливість нас проспонсорувати зараз, обіцяю у майбутньому все повернути з ігровими відсотками. Думаю, небідні хлопці з Блек Темпл з радістю під моїм пропозицією підпишуться. Що скажеш Дарк?

- С радістю. Повернемо і з відсотками. Ми без грошей, тому що така умова альфа-тесту - або люди або гроші. Природно клан вибрав послати побільше людей.

- Природно, - з неповторною міною виголосив Полум'я. - Пощастило, що тут знайшлася хоч одна людина з грошима. Я навіть здивований.

- Екіпіровку потрібно всім полагодити перед інстом, - навіщось сказав я очевидну річ

- Дякую, татку, - засміялась Хелльга, - Піклуєшся про нас!. Так що ми будемо з сатиром цим робити? Мені вже лінь на сон пертися у Крі, туди-сюди мінімум годину потрібно витратити.

Ніхто не хотів. За мовчазною згодою сатира вирішили поки не чіпати.

Атмосфера помітно розрядилася, коли ми прийшли до домовленості. Ми пили пиво й обговорювали дрібні деталі майбутнього походу. До столу повернувся досить п'яний Годо з великим замовленням алкоголю і став відчайдушно клеїтися до Хелльги й Пилу, не роблячи між ними ніякої різниці. Він здорово дратував Попела.

А я випадково помітив цікаву річ, яка змусила мене встати із-за столу. Я сидів боком до стійки та не відразу зауважив, що ЛегкийТанок, який все ще витирав стійку бару, робить мені якісь знаки. 

Зрештою, він скорчив таку пику, що навіть я помітив. Коротше, мені стало цікаво, і я підійшов до стійки, попросив шинкаря налити мне ще пива. Потім повернув голову до китайця й підняв брови красномовно.

- Ти міг і раніше підійти, а не випробовувати моє терпіння, - заявив ЛегкийТанок.

- Ти міг і сам підійти, а не випробовувати своє терпіння, - відповів я в тон до такої ввічливої людини, - Що знадобилося від скромного мене члену, виявляється крутого топ-клану?

ЛегкийТанок скривився.

- Цей журналюга зовсім не вміє тримати язика за зубами. Звідки він тільки дізнався? Знайду, хто розбазікався - мінус звання в клані відхопить мінімум.

- Суворо у вас, - я сьорбнув пива, китайці, виявляється, прекрасно знайомі з Годо. Цікаво у них на всіх є досьє?

- Не хотів підходити до вашого столу, - сказавЛегкийТанок, - Не по ділу сьогодні схопилися ми. Раптом спровокують ще конфлікт ті чорні.

Тепер пива сьорбнув він.

- Принаймні, ви заробили, те що отримали. Свою частку слави. Навіщо напали?

- Твоя подруга щось моє взяла там на площі.

- Легше! Все твоє - у твоєму інвентарі. Що в чужому інвентарі знаходиться, то вибач вже ніяк не твоє. Крім того, ви обстріляли нас до того, як вона підняла річ, - сказав я. Хоч би здогадатися, про що йдеться.

Я так і думав, що Хелльзі дістався трофей з командира, і саме його хотіли отримати китайці. Проте, що саме вона підняла, залишалося загадкою, хоча явно не рядовий шмот.

- Ми стріляли не по вас. Ви просто були занадто близько до Архадауга.

- Розповідай, ага. Я до нього навіть не добіг, а мене обстріляли десятком стріл. Неможливо так марнувати нагоди.

- Ну, ти не лучник. Це перший рівень, у них зараз точність знижена, приціл страждає.

- Розмови на користь бідних. Що потрібно тебе, ЛегкийТанок? Від людини, на очах якої ти розстріляв з підраненого товариша годину назад.