РОЗДІЛ 15. Сутичка на площі - 2

Я повстав на точці респу та опинився одразу у бою. Поруч билися незнайомі гравці. Навколо падали стріли. Якого дідька?

- Удар, допоможи! - за п'ять кроків праворуч Сопілка відбивався від невеликого червоного мінотавра. Той бив його руками по корпусу, не даючи розірвати дистанцію і нанести укол довгим списом. 

Занадто велика відстань для Перетину, я встиг використати Удар Духа двічі, поки підібрався до них впритул. Перетин збив червоного малюка з ніг, Сопілка звільнився і заколов нападника.

- Китайці фамят респ! Закрили нас на точці! - закричав він мені. Так ось що відбувається!

- Якого біса їм треба? - закричав я.

- Ніякого уявлення не маю! - дуже корисно відповів Сопілка.

Поруч загинула дівчина в жовтому. От же ж щастить бідоласі! Вона весь вечір з цього респу не злазить. Вбила ee теж дівчина, чорна з білими візерунками, яка тут же накинулася на нас. 

У неї було два кинджали з тих, що називають саями. Вона завдавала швидкі уколи. Сопілка втратив ще половину здоров'я, поки ми ee вгамували. А я отримав дві стріли в спину невідомо від кого.

- Відходимо до Дарка! - крикнув я. Дарк притулився до того превеликого рудого бику, який нещодавно напав на нашу трійку. Вони билися навіть красиво, синхронно й ефективно. Великий бик станив ворогів. Він міг тримати двох у стані одночасно - як я помітив. А Дарк своїми кинджалами різав безпомічних ворогів без найменших докорів сумління. Ми стали поруч і один фланг виявився прикритий.

- Дарк! Що сталося? - крикнув я.

- Без поняття! Як реснуться Пил та Попіл, я вибираюся звідси!

- Дідька лисого ти виберешся! Ти бачив, скільки їх? – глибоким басом висловив своє ставлення до подій гігант із сокирою. Система за моїм бажанням повідомила його ім'я - Годо. Сам вибирав - не дурень.

Три стріли вдарили Сопілці по грудях. Чимось він здався небезпечним стрільцям, які цілили по нас з барикади кроки в тридцяти. Може бути, запам'ятали, хто їх бив на дорозі до Вежі й впізнали.

За нашими спинами хтось воскрес, як виявилося, ворог. Мінотавр з двома мечами зарізав Сопілку швидше, ніж я навіть зреагував. Обернувшись на його вигук, я побачив, як він помер. Мінотавра цього я кілька разів збив з ніг і добив секунд за двадцять Ударом Духа. Потрібно чекати, коли реснуться Сопілка і Хелльга. Дарк запропонував цілком слушний план.

Реснулася Пил, зовсім скоро за нею Хелльга. Я покликав їх, і вони беззаперечно приєдналися до нашого стихійного загону. Згодом реснувся Попіл.

- Вони відпустили пекашерів! - крикнув Дарк. Дійсно, трійка, в якій брав участь мій знайомець Нагніська, спокійно відходила від обеліска. На них ніхто не нападав, ніхто в них не стріляв.

- Вони замкнули когось одного! - здогадався Дарк. - Решта потрапили під роздачу. Можна відійти поодинці. Думаю, вони відпустять.

Я вже здогадався, кого китайці заперли й чому. Цілеспрямований обстріл Хелльги дав підказку. Поки що вона успішно ухилялася від стріл, залишалася за танком, ховалася за Попелом, а потрапляння відхілював я. Тому відпускати випадкових союзників не хотілося. У хлопців з Чорного Храму хоча би був мотив насолити китайцям.

- Хочеш допомогти китайським друзям? - запитав я Годо, - хто б не був метою, пропоную піти разом. Поки вони нічого особливого не можуть нам зробити.

Я збив з ніг червоного мінотавра, який реснувся поруч. Зовсім скоро реснеться Сопілка.

- Пропоную таким кемпом рухатися в трактир. Чим далі від них підемо, тим довше їм за нами бігти від респу, - запропонував я.

- Прийнято, - прогудів Попіл. Коли реснувся Сопілка, ми вже рухалися з площі.

Китайці намагалися обстрілювати нас, але ми досить швидко збільшили відстань. Сопілка навіть встиг підібрати з землі якийсь шмот, поки наздоганяв нас - до нього вже не стріляли.

Попілу стріли шкоди майже не наносили. Сопілка, Хелльга і я мали майже повне здоров'я завдяки Переливанню Крові та тому що регулярно з'являлися Заряди Життя. 

Пил ховалася за Попелом, а ось Дарк і Годо виглядали погано. Я виключив з групи своїх хлопців і взяв у групу цих двох. Годо дуже здивувався, але не чинив опір - відчув відхил.

Ми успішно відходили з площі по вулиці в бік трактиру. Перед тим як згорнути на цю вулицю, я побачив не тільки те, що китайці збираються біля Респ, але і Айса з полум 'ям, які стрибали навколо брили льоду. Цікаво, чи вийде у них змусити спрацювати наш план Б?

- Вони регрупнуться та й нападуть, - сказав я. - Може бігом у трактир?

- Розсиплемо стрій, нас перестріляють по одному, - заперечив Попіл, - немає гарантій, що дорога до трактиру не перекрита. Тут немає більше нейтральній території. Цих хлопців кому не лінь ганяли два дні, повір, вони точно знають, де знаходится безпечне сховище і як до нього дістатися. Так вже й бути, ми тебе врятуємо!

Ось це заява! Но суперечки не на часі. У шинку поговоримо з рятувальниками.

Загін швидко рухався до трактиру і, чесно кажучи, я думав, що ми безнапасно туди потрапимо. Однак правий виявився Попіл, на вулиці перед трактиром був організований заслін з двох гравців. Вони затримали нас рівно настільки, щоб основний загін китайців нас наздогнав.