РОЗДІЛ 13. Сутичка у Гайє

По тракту ми дісталися до Гайє досить швидко. Хоча ми витратили багато часу в Крі та вже почало темніти. Попри мої легкі побоювання, в Гайє нічого не горіло, а обстановка була спокійна. Мінотаври торгували, сатири просили милостині, стражі патрулювали по вулицях. Не зустрівши нікого на воротах, ми відразу направили в трактир. І Попіл і Дарк опинилися там, в компанії пива, Чарні і Стоуна.

- Хороша новина, - вигукнула Пил, обіймаючи Попела, – я своє подію закрила. Що у Вас?

- Погана новина, - в тон їй сказав я, сідаючи за столик, - якщо не закриємо подію сьогодні, я завтра з Вами в інстанс не йду.

- Ми планували йти у Вежу рано вранці. Дарк повідомив мені, про що ви з цього приводу домовилися, - заявив Попіл.

– Точно. Тому пропоную відкласти пиво і прямо зараз закрити подію, якщо ніхто не проти.

- Ти знаєш як? - в лоб запитав Дарк.

- Впевнено припускаю, - відповів я. - Зробіть, що я попрошу. Сподіваюся, ви в каналізацію ще не лізли?

– Я відправив туди солдатів півгодини тому, - спокійно сказав Попіл.

- І ти його не зупинив, Дарк? Ми ж домовилися! - не люблю, коли домовленості руйнуються.

- Тебе занадто долво не було. Вже на вулиці темно. Скільки ще потрібно було чекати? - Попіл був незворушний. - Дарк свою зброю за своє село від командора отримав. Мені теж потрібна синя зброя за квест.

Дарку відповідь Попела явно не сподобалася, але він промовчав. Він був не згоден з рішенням соклана, але сперечатися не став.

- Може ще не пізно зупинити зачистку? У нас з Пилом теж квест на пошук старика сатира, який, я знаю, знаходиться якраз у катакомбах. Ми його повертаємо на батьківщину і отримуємо свою нагороду. Ти тим самим позбавляєшся від сатирів в катакомбах, впевнений, вони підуть за ними в Крі. І теж отримуєш свою нагороду. Всі задоволені.

- Що за старик-сатир?

- Командир місцевого підпілля. Партизан. Заноза в задниці Архадауга, який дав тобі цей квест.

- Вбити та й справа із кінцем, - Попіл трохи надпив своє пиво. Він не збирався нікуди йти і нікого рятувати.

– Пил, вплинь на нього, - попросив я. - Очищення катакомб потрібно зупинити.

- Якщо вибирати, між синею зброєю для Попелу і зеленим поясом для мене, то вибір очевидний. Не думаю, що варто втручатися.

- Дарк, - я натиснув голосом в його імені, натякаючи на те, що йому доведеться втрутитися. Зрештою, саме з ним я домовлявся про свій варіант подій.

- Клан - єдин, Удар. Вирішили, як вирішили. Ти дійсно затримався.

З цього боку допомоги теж не буде. Вони обидва отримали бонуси, на які не розраховували, і тепер діють в первісному руслі подій, як їм здається надійніше. Я встав з-за столу і пішов з трактиру вон. Сопілка і Хелльга пішли за мною.

- Що це таке було, Удар? – Хелльга смикнула мене за рукав.

- Нас поставили на місце, Хелльга. Продемонстрували, що в їхньому розумінні кланові інтереси важливіші будь-яких домовленості, тільки й всього.

- Що будемо робити? - запитав Сопілка.

- Подивимося, що відбувається на вулиці, - відповів я, і вийшов з трактиру.

- Дивися, китайці, - штовхнув мене під лікоть Сопілка, як тільки ми вийшли з трактиру. Я знизав плечима та помахав їм рукою. Попри сутички на дорозі, ніякої неприязні я до них не відчував. Напевно вони беруть участь у тому ж сюжеті, що й ми.

- Підемо на ринок, поговоримо з Гонсто, - вирішив я, - може рулончики тканини, зроблені своїми руками, йому підійдуть.

Але до ринку ми не дісталися. Попереду щось гулко ухнуло і по вулиці, що йде перпендикулярно нашої, пролетіла вогняна куля. Щось вибухнуло, хтось закричав. В сутінках не було чітко видно, що відбувається.

- Що там, - чомусь прошептала Хелльга, коли я виглянув за кут.

- Ні чорта не видно - ось що там! - відповів я їй.

- Хтось з кимось б'ється, начебто, - сказав Сопілка. - Маги он вогнем дамажать.

Поруч пролетіла ще одна вогняна куля. По прямій вулиці вона летіла досить далеко, поки не втратила енергію та не згасла.

- Вижити або знищити, Удар! - Хелльгу затрясло, - це подія вижити або знищити? Когось знищують - ми повинні втрутитися!

- Ну кого, кого - сатирів природно! - сказав Сопілка. - Попіл же відправив солдатів мінотаврів в катакомби. Він сам щойно сказав, чим ти слухала, жінка?

- Ти грубий як чобіт, - не залишилася в боргу Хелльга, - вперед захищати малюків!

І вона рвонула вперед. К бісу! Які ще малюки?

 Сталося те, що могло трапитися ще в селі Крі. Те, чого я намагався уникнути. Сталася сумбурна сутичка всіх проти всіх. Описати можна одним словом - хаос на вулицях. 

Бігали варти із ятаганами й нападали на всіх, хто їм не подобався. Бігали сатири з факелами і ножами й нападали на вартових мінотаврів. Бігали звичайні городяни й поширювали паніку. Бігали гравці з шаленими обличчями й сіяли ще більше хаосу, займаючись тим, що спадало їм на думку.