РОЗДІЛ 17. Сатири села Крі

По дорозі до гір ми допомогли сатирам-пастухам убити вовків, які нападали на їхні череди. Оба рази зграя складалася із трьох вовків, які досить синхронно реагували на наші атаки. Убити їх виявилося досить складно, кожний бій зайняв більше, чим десять хвилин. Якби  на моїй групі не був заздалегідь поставлений Щит Світла, встановлені заряди від Тяги до Життя, а під час бою не діяло б Переливання Крові, можливо, ми б і не встояли.

Насправді, три звичайні вовки виявилися для нашої групи складніше, чим гідра-бос. Чимсь бої були схожі. Вовки, прямо як гідра, атакували трьома щелепами - один за іншим. Вони були стрімкі, у той час як гідра була неповоротка. Я збивав з ніг одного, а два інших рвали нас. Ми перемогли обоє рази завдяки моєму відхілу й тому що, здоров'я вовків було не порівняти зі здоров'ям гідри - їм було потрібно не так уже багато влучень від Хелльги й Сопілки, щоб умерти. Але хлопці побував на грані повної втрати здоров'я.

- Слухай, Удар, - сказав Сопілка, - щось не те відбувається. Учора, коли ми били цих вовків у полі, вони не наносили нам стільки шкоди, скільки зараз. Я одержував набагато менше втрати, від точно таких же вовків. Сам поміркуй, коли вчора мене кусав вовк, твоя кулька відновлювала все загублене здоров'я. А от у цьому бої, цей вовк кусав мене ледве чи не на чверть мого здоров'я й твоя кулька його повністю не відновлювала. Це факт. Мені це ще в першому бої здалося дивним, і я перевірив. У чому може бути заковика?

- А я нічого такого не помітила, - сказала Хелльга. - Тобі привиділося.

- Ні, Хелльга. Мені теж так здалося. Сопілка правий, щось змінилося. Може бути, це не такі вовки. Нехай у них такий же перший рівень, але розроблювачі цілком могли привласнити їм підвищені характеристики. Це саме логічне.

- Не знаю. Мені не привиділося, це точно.

Значки, які на карті показували місцеву подію - відзначали місця нападу вовків на череди - у тому місці, де ми вовків убили, пропали, проте з'явилися в іншому місці, із протилежного кінця села. Над селом на карті з'явився значок, що сигналізує про загальне виконання місцевої події, він був сірий і трохи залитий жовтогарячим

 - Охорона череди 4%.

- Бачили на карті? - запитав Сопілку, - Ми вбили дві зграї й зробили чотири відсотки справи. Виходить, потрібно вбити ще сорок вісім зграй, щоб одержати нагороду? Не чи забагато? Це дня два бити, якщо тільки цим займатися.

- Сопілка, я догадуюся, що ці події, якась варіація мінливості миру, у Космічних гільдейских війнах є щось подібне. Ця подія дрібнішого масштабу, чим подія з обозом, але зроблена по тому ж принципу - її повинно виконувати безліч гравців. І нагороду, швидше за все, одержать усі, хто вбив хоч одного вовка. Ти врахуй, що ця зона ще порожня, вона явно розрахована не на пару сотень гравців, які беруть участь у тесті. Якби  в цім селі звивалася сотня гравців, то вовків вирізали б за годину. От просто кожний би вбив по одному й усе - подія завершена. А нас отут усього троє…

- Пропоную вовків проігнорувати й рухати в гори, - сказала Хелльга,- До сутінків залишилося чотири години, я не хочу по горах лазити в темряві.

- Згодний. Краще б вирішити питання з папашею Па сьогодні, а завтра направитися в ліс або в село за лісом. Третя профа потрібна - я так і не зрозумів поки що, як створити щось незвичайне з того чому нас навчили сатири. А без цього книги навичок нам не одержати.

Гори вражали. Невеликі горбки різко перемінялися стрімкими схилами. Деякі схили являли собою горизонтальні уступи, покриті виноградниками, ще вище за скелі трималися кволі деревця, а вище до неба спрямовувався голий камінь повністю стрімких скель. Ми пройшлися уздовж гір до оцінки на карті - туди, де я очікував виявити визначний пам'ятку.

Дослідження виконане. Визначна пам'ятка Доліни Трьох Храмів - 4/6. Каскад Лернеї. Гарпії Лернеї панували в цім місці тисячоріччя назад. Землетруси зруйнували гірські гніздов’я, залишивши цілим тільки каскад рукотворних терас.

Каскад Лернеї являв собою набір плоских терас, які видавалися з тіла величезної скелі. Нижня тераса була найбільшою, верхня самої дрібною. На терасах були розбиті невеликі виноградники. Дуже красиво все виглядало - масивна скеля, тераси, зелень на них. Природне чудо.

- Глянь, геть будиночок сховався, - сказала Хелльга.

Під скелею стояв шкіряний намет, такий же, як ті, у яких жили сільські сатири. Інших штучних об'єктів поруч не спостерігалося, і ми відправилися до нього. У наметі виявився папаша Па, у несамовито сп’янілому стані. Квест виявився очевидний - потрібно було його протверезити й доправити в село.

- Пропоную зв'язати й відтягнути його в село, так як є, - вніс свою пропозицію Сопілка. - Якщо він опам'ятається, гарантую, він попсує нам чимало крові.

- От ще, тягти його! - Хелльга з ним не погодилася, - Розбудити й нехай тупотить своїми ніжками.

- Його предок нацькував на нас пацюка, бабуся - змусила мучити овець, а що зробить цей? Швидше за все, він змусить нас пиячити.

- Алкогольних квестів у моїй практиці ще не було. Потрібно обов'язково спробувати, - сміялася Хелльга. - Буди його давай!

Ми витяглися храпляче тіло на вулицю й спробували добудитися. Зробити цього ми не змогли - не допомогли ні лементи, ні стусани, ні обливання водою.