РОЗДІЛ 14. Куди далі?

- Цей лук мій! - почув я позаду. - І ці чоботи.

У десять метрах від мене стояв непошкоджений Тирейнджер і цілився в мене з лука.

Айстра. Великий лук. Митецький предмет. Сила зброї - незначно підвищена. Незначно збільшена ймовірність влучення зброєю.

Червоні чобітки. Шкіра. Незвичайний предмет. Незначно відновлює ману при ударі.

От, виродок! Мало того, що в бою не допоміг, так ще й шмот вибрати собі встигнув. Навряд чи його отут багато впало із гравців-то. Це він натякає, що застрелить мене, якщо я почну обурюватися? От, виродок!

- Забирай, - я втомлено махнув рукою. На переродження відправлятися було не на часі. Після виграного-то бою. Було б дуже кривдно! А із цього станеться, міг би й просто в спину пристрілити.

Я став збирати трофеї. З Вічного снігу випав рідкий плащ. Ще з когось на дорозі - незвичайні туфлі. Я встигнув підібрати ще пару звичайних предметів, заповнивши свою сумку, як на поле бою на спринтах прибіг Дарк.

- Де китаєць? - зважаючи на все, він біг допомагати. - Хлопці там, на дорозі тримають інших!

- Полетів китаєць! Повернутися не обіцяв. Добили ми його з Хелльгою! - не будемо створювати в нього враження, що я супергерой.

- Гх-м! Не очікував. Але це круто! Сьогодні наш день!

- Дарк, ти б трофеї зібрав, поки сюди китайці не добігли. Геть Тирейнджер уже поле бою облазив, і все краще позбирав, - я перекинув стрілки на лучника, який уже віддалявся по дорозі убік перевалу.

- От виродок!

- Як я з тобою згодний, ти не представляєш! Не гарно мені щось, я посиджу, відновлюся.

Окей! - Дарк став закидати в сумку все, що валялося на дорозі й у траві.

Я відновився досить швидко. Дарк упорався зі збором трофеїв. Ми пішли по дорозі в село.

- Ти, чому нас не хілил, як я тобі сказав! - я знав, що він почне цю розмову.

- Дарк, ти радше не дізнався, чи можу я це зробити, адже так? - я не хотів з ним сваритися, він бойовий командир серед чорних мінотаврів, це щось так значить.

- Що ти маєш на увазі?

- Я можу хілити, тільки тих, хто зі мною в групі. Інших, вибач, ніяк…

- А чому ти мені не сказав?

- По-перше, ти не запитував. А по-друге, ти захотів би засунути мені в групу когось із вас, а я хотів бути з Хелльгой. Ти б наполягати став… Сваритися не хотілося, розумієш? Адже все добре закінчилося? Ви ж цього прагли?

- Добре, я тебе зрозумів. Замнемо тему. Тепер шлях до Вежі відкритий. Запрошую тебе з нами.

- Ні, дякую. У мене свої плани.

- Я, розумію, Хелльга гарне дівчисько й усе таке. Але з нами - це зовсім інший рівень гри, розумієш?

- Краще чим ти думаєш. Але поки що нам не по шляху. Я не прагну квапитися й гнати із зони в зону, навіть не оглядівшись навколо. Я ж сказав - у мене немає кланових цілей. А ви, будете гнатися за основою китайського клану. Мені видається через рівень - другий ви відстанете в розвитку, якщо не будете звертати увагу на навколишній світ.

- Це бета-тест. І він швидко й драматично минеться. От після релізу можна буде подумати про різносторонній розвиток.

- Тоді з'явиться що-небудь нове. І знову буде не до краси навколишнього світу.

- Може, ти й правий. Але якщо стане в пригоді, наша пропозиція в силі. Ви молодці з Хелльгою, коли нас побило, наші були впевнені, що ми злили цей бій. Приморозка ця в близькому бої, така гидота.

- Як твій Спринт, як Бабл у Попелу… Ти ж не думав, що єдиним імбою у грі виявишся саме ти? Отут повно людей з незвичайними перевагами.

- Здається, фарм китайців закінчився. Отут билися всі бажаючі, коли я мчався до тебе. Лучники в них якісь ватяні, прямо дивно.

- Ватяні, ватяні, а б'ють - трохи не здасться.

- Ти бував у цім селі?

- Так, звичайно.

- Що отут цікавого?

- Є  респаун, як на ринковій площі. Книгарня  - там книжки продають, які навички підвищують. Магазини. Штаб варти. Трактир. Каналізація, куди я не лазив. Більше начебто б нічого.

- Спасибі й на тому. Де трофеї ділити будемо? Я б такий, щоб швидко поділив і відчалив по справах.

- Попіл повинен усіх у трактирі зібрати. Пішли в трактир.

У трактирі чекали всі учасники загону. Чарн і Крен пили пиво.

- Ну що? - Підхопився з місця Сопілка

- Що я вам скажу… - Дарк витримав драматичну паузу. - Ми їх зробили!

- Вау! Ура! Клас! - усе люблять перемагати або бути причетні до чужої перемоги.

- Хелльга, ти не ображаєшся? - я присів поруч із нею на стілець. - Що я тобою прикрився?