РОЗДІЛ 12. Посиденьки

Мені бажалося приготувати смаженого зайця. З рецепта випливало, що крім м'яса мені потрібна сіль, шампур і багаття. Де взяти сіль і шампур? Як розвести багаття? Раніше я про це не замислювався. Довелося побігати. В обмін на сіль, трактирник послав мене рознести по ринкові десяток листів. Шампур знайшовся в крамниці лучника, я його виміняв на п'ять заячих шкурок - бігати з листами більше не хотілося, хоча лучник пропонував саме такий варіант.

Кухар, якому я плюнув у тарілку, коли скаржився на готування, на свою кухню мене не пустив. В іншому трактирі другий кухар не пустив теж - він взагалі сумнівався, що я вмію готовити, до речі, правильно сумнівався. Але китайці жеж якось розпалили багаття. Та й чорні мінотаври із Блэк Темпла розв'язали якось це питання. Шукати їх заради питання, як вони це зробили, мені не хотілося. На жаль, інші гравці, яких я знайшов у трактирі, нічого розумного підказати не могли.

На вулиці поступово вечоріло. Зміна дня й ночі в грі була присутня. Я вже провів у грі тринадцять годин. Поки остаточно не стемніло, я піднявся на другий поверх, пройшов у кінець коридору до вікна. Сутінки згущалися, але на вулиці було ще світле. У крайній кімнаті займалася сексом якась парочка гравців, їх було гарне чутно через дощату стінку.

Нпс на моєї пам'ять ще сексом в іграх не займалися. Віртуальний секс в іграх був необхідний тим, хто подовгу не вилазив з капсул, це рекомендувалося для підтримки здоров'я. Звичайно, капсула могла, як самостійно стимулювати гормональний сплеск у лежачого в ній тіла, так і придушити його, але це вело до сексуальної дисфункції.

Вважалося правильним досягати сексуального задоволення у віртуальному світі природнім шляхом, щоб не ушкодити сексуальним можливостям і половій системі гравця поза капсулою, у реальному світі. Багато гравців, у яких не було регулярного сексу в реальному світі, одержували сексуальну розрядку у виртуалі. Віртуальні тіла для віртуального сексу були цілком функціональні. Це могли бути Пил і Попіл, наприклад.

З вікна, до якого я прийшов, як на долоні була видна дорога, яка стрілою йшла в пагорби. Відмінно було видне багаття й люди сидячі довкола нього. Як вони його запалили? Якби я не знав, що там перебувають китайці, що вбивають кожного зустрічного, я б пішов і попросив у них вогню для багаття.

Парочка в номері вгомонилася, і я почув під вікном розмови. Чутно було погано, все-таки  я перебував усередині приміщення. Я визирнув і побачив, що під стіною трактиру кучкуются гравці. Там двоє, там четверо, ще один і ще. Близько десятка нарахував. Цікаво, що відбувається.

У китайського багаття нічого не відбувалося, мені стало нецікаво, і я вирішив спуститися у двір, перевірити, що до чого.  Гравців було більше, ніж я розглянув зверху. Деякі сиділи й стояли близько дороги. Людей п'ятнадцять, а серед них трохи знайомих - дівчина Фреда з величезним арбалетом, Бухенвальд, коротишка Нагниська, ще один знайомий з турніру - воїн, який взагалі не застосовував умінь по імені Чарн.

Я підійшов до Фреди, із усіх присутніх, з нею ми спілкувалися найбільше мило днем у магазинчику.

- Привіт Фреда! Що це затівається?

- Привіт Удар! Ти знаєш про китайців?

- Звичайно, я сьогодні вже три штуки вбив у полі.

- Брехунець! - вона мені не повірила. - Це всі хто збирається пройти повз них під покривом ночі. Когось уб'ють, а хтось прорветься. Не століття ж тут сидіти.

- Завтра ранком начебто б намічався їхній відкритий штурм. Пил і Попіл, знаєш таких, чорні мінотаври, запрошували мене.

- А, знаю. Отут ходить чорний мінотавр - Дарк - він усіх підряд запрошує. Ну, знаєш, мені не хочеться нікого штурмувати. Я б краще тихо пройшла, і все.

- Напевно, кожний з тих, що зібралися так думає.

- У мене гарний досвід обходити засідки. Я певна, що пройду. А до інших мені справи немає. Вони так шумлять, що їх неможливо не помітити.

- А я думаю, у вас нічого не вийде Фреда. Хочеш знати чому?

- Не хочу. Не приставай до мене Удар. Я не знаю наскільки ти гарний гравець, але я певна у тому, що я роблю. Не приставай.

- Як скажеш, - дійсно, чого я до неї прив'язався?

Фреда відбила в мене бажання розпитувати інших гравців. Марна справа. Краще подумати, як розпалити багаття. Чи то я втомився, чи то - отупілий. У голову нічого не приходило, крім ідеї пробратися тайкома в кухню трактиру й викрасти вогонь із кухарської печі. Виступити в ролі Прометея, так сказати. Але двері в кухню в трактирах закриті, туди неможливо ввійти.

До речі, якщо я добуду в кухні вогонь, то потрібно буде ще щось підпалити. Потрібно підготувати багаття Я знайшов у купі бочок, порожню й поламану, розламав її на частини й спорудив майбутнє кострище ледь осторонь від дороги й подалі від трактиру. Не вистачало ще підпалити його.

Або привернути зайву увагу варти - раптом виявиться, що вогонь поруч із будовами не можна розпалювати. Створивши акуратну пірамідку з дошок, просунувшись хоч на крок уперед у своєму добровільному квесті, я присів на траву й задумався, де, чорт забери, побрати вогонь.

Відповідь була в мене перед очима - удалечині з пагорбів яскраво горіло китайське багаття. Але ж це не дурна думка - вогонь можна здобути в китайців! Гарне багаття. Потрібно тільки добратися до нього й забрати головешку. Зараз це збіговисько рвоне на прорив, китайці розбіжаться їх ловити, а я заберу вогонь. Відмінний план, я повеселів і став наглядати за    процесами, що протікають серед гравців.