РОЗДІЛ 7. Перші успіхи та нагороди

Над чайним столиком у кабінеті висіла велика стилізована карта. Назвавши храм нуб'ятником, я погарячкував. Схоже на те, що нуб'ятник набагато ширший, чим я міг собі уявити. На карті було намальовано три храми - стилізація під старовину. Три села неподалік від храмів - дерев'яні башточки, багаття, намети. Ліс, озеро, яр, дорога, що з'єднує села, що йде в гори, які оточували зображену місцевість по периметру карти. І дивна корява будова в горах неподалік від цієї дороги.

- Тебе зацікавила карта нашої долини? Запам'ятай її, тобі це стане у пригоді, - задумливо сказав настоятель, маленькими ножицями зістригаючи з кущика помідорчики.

Ви одержали нову навичку: Картографія. Рівень навички - 1. Ви можете запам'ятовувати карти й малювати розпізнавальні знаки. Дозволяє орієнтуватися на місцевості й робити записи про події, що відбуваються.

Зненацька подарунок! Можливо заради одержання цієї навички, сюжет і підштовхував мене до цих помідорів. Неможливо в цьому кабінеті не звернути уваги на цю карту. А навичка, схоже, обов'язкова. Хоча хто знає, можливо, без присутності настоятеля, я б витратив чимало часу, щоб одержати її. Під таймером з'явилася крапка, глобус, яка розверталася в карту, аналогічну тій, що висіла на стіні. Це сталося, як тільки я на ній зосередитися.

Придивившись, я був вражений деталізацією. Місцевість усередині частоколу того храму, де я увесь час бігав, буяла подробицями - зазначено було розташування будинків і навіть підписи, де тут травник, а де арсенал. Гарну карту розробили, постаралися люди.

- От тобі помідори. Будь з ними обережний. Вони дуже коштовні, - настоятель дав мені маленькі овочі, начебто боявся упустити й розбити. - Пішли, посміємося над Азу.

- Настоятель Бо, почекайте одну хвилинку. Візьміть назад помідори. Для успіху мого плану, спочатку мені потрібно підготувати Азу, щоб він не зірвався з гачка. Раптом він побачить вас? Чекайте мене в їдальні, як тільки все буде готово, я заберу у Вас помідори, а ви станете за двері.

- Ну, добре,- чудово, настоятель погодився, хоча пролунало моє прохання вимушено. Мені не потрібно готовити Азу ні до чого, але є ще одна справа крім настоятельської шапочки, яке потрібно з ним вирішити, а саме - незвичайна зброя. Після того, як настоятель піймає його на гарячому зі своїми помідорами, йому вже буде не до того.

Я побіг до манекенів. Природно мій невтомний друг Самсон, шарашил сокирою по манекену. Невже розробники припускали, що і я от так само проведу дві години гри? Наївні. Дві години бити манекен можуть тільки корейські діти. Хоча корейські розробники цілком могли розраховувати на появу тут корейських дітей.

- Самсон, де мій кийок?

- Так геть він лежить, кому він потрібний?

- Тааак! Самсон, а де мій бутерброд?

- Не знаю. Був отут. Треба пошукати….

- Пошукай, Самсон, як слід, пошукай. Я скоро прийду, розповіси, що знайдеш.

Бутерброд пропав. Як мінімум його не було там, де я його поклав. Але часу шукати його немає - таймер цокає.

От і тренувальний зал. Махагаур сидить, обпершись на кулаки, і тихо хіхікає. Розбиратися, що з ним відбулося мені ніколи. Беру собі ланцюжок з кошика й бігцем в арсенал.

- Азу! Я знайшов спосіб потрапити в кабінет настоятеля й дістати помідори, але мені потрібна твоя допомога.

- Що ще?

- Ти знав, Азу, що настоятель повісив на двері у своєму кабінеті магічне закляття? Туди не потрапити просто так. Але дехто мені підказав, що якщо скористатися незвичайною зброєю, то можна тихо двері зламати.

- Так ти справжній авантюрист, Удар! Ти мені усе більше подобаєшся. Люблю таких рішучих хлопців. Невже ти роздобув у храмі, який я знаю уздовж і поперек, незвичайну зброю, про яку я нічого не знаю? У храмі всього одна незвичайна річ - сковорідка нашого кухаря. Ти що дістав її з кухні?

От так, так! Виявляється от для чого сковорідка. Напевно, і ніж теж був незвичайний. А чому я цього не бачив? А тому що ідентифікація предметів не розвинена. Виходить, я розпізнаю незвичайний предмет, а бачу звичайний. Це що ж - без розкачаної ідентифікації я можу в будь-який момент пропустити справжній епік? Не гаразд придумане. Явно зроблене для того, щоб гравці не зневажали розкачкою другорядних навичок.

- Ні, Азу. Туди не потрапити - настоятель стежить за вікном, саме зараз - сьогодні туди хтось заліз, і Бо прагне його піймати. Проте я довідався, що ти можеш перенести властивості незвичайного предмета на зброю. От мій кийок. А от ланцюжок кухаря. Він незвичайний, мені сказав про це Бо. Якщо ти зможеш з'єднати їх якось, і зробити незвичайним мій кийок, то двері не встоять і помідори будуть у мене. Тільки потрібно зробити це дуже швидко, поки настоятель ловить злодія, і його немає в кабінеті.

- Не буду запитувати, де ти взяв ланцюжок. Але я не чарівник. Ніхто не може переносити властивості предметів з одного предмета на іншій. А от зробити та вдосконалити зброю може будь-який майстер зброяр. Ти правильно зміркував - твій кийок я вдосконалити можу. Може, навіть вийде незвичайна зброя, ти правий. Якщо колись ти захочеш стати зброяром, то розкажи наставникові, який буде тебе вчити, що майстер Азугаур рекомендує тебе за кмітливість.

- Тут немає нічого складного, дивися, - Азу обернув ланцюжком по спіралі комель кийка, дістав молоточок і простукав ланцюжок так, що він впився в деревину своїми гранями. - От і все. Подивися, що ти бачиш?