ПРОЛОГ. Несподівана пропозиція - 1

Наполегливий сигнал конференц-зв'язку з кабінету змусив мене зреагувати. Тіло, що не відпочило як слід після святкового пияцтва, було млявим і скутим, настрій після розставання з рідними - смутним. Спілкуватися у справах ні з ким не хотілося. Так наполегливо дзвонять тільки в справі. Я повернувся на кухню, похмуро дивлячись у велике вікно на голий засніжений сад, допив холодну каву. Скоро Новий Рік, швидше за все, я буду змушений зустрічати його на самоті. Усвідомлення цього факту псувало настрій.

- Машка, що ти так дзвониш! - постійний сигнал виклику, все ж таки змусив мене закритися в кабінеті та й відповісти на виклик.

- Ой, всьо... - у цьому вся вона. - Топпер збирає офіцерів. Зможеш взяти участь?

- Маша, натякаю! Ранок ранній! Різдво, зрештою! Без мене ніяк не обійдеться?

- У всіх Різдво. Не мороч голову, і так на тебе часу згаяла. Приймай приглос на конференцію!

Що робити, прийняв, звичайно. У загальному каналі голосового чату лунали голоси. Дзвінкі голоски дівчат - Смузі й Джем - що обговорювали якусь дуель перекривав звучний бас Джаггернаута.

- Привіт усім, - буркнув я.

Ніхто не звернув на мене уваги, ну або просто не привітався. Якийсь час, я просто слухав, про що говорять інші офіцери нашого різноманітного збіговиська. Звичайний флуд - навіщо Машка витягла мене в конференцію, поки що залишалося таємницею. Я перетягнув в окремий канал Каска, нинішнього голову нашої гільдії в Королівській Дорозі, і прямо запитав:

- Навіщо покликали?

- Привіт пропажа, - зрадів він, почувши мене, - Ти, до речі, гроші за останній гільдвар одержав? Джагзі скаржився, що йому вони так і не прийшли...

- Повторюю питання. Навіщо покликали? Настрою в мене немає флуд слухати.

- О, мама мія! А я більш за всіх спати прагну! - Каск обурився, - Ти пішов на свята, а я всі три дні щоденний рейд на Баронів водив! Настрій у нього не такий! Я, між іншим, відключаюся за панеллю, віка як гирі! Мене, між іншим, взагалі з постелі витягли! А я з капсули тільки но годину як виліз!

- Замовкни, - неввічливо звичайно, але він може скаржитися нескінченно. - Що відбувається? Навіщо кликали?

- Я не в курсі. Зараз довідаємося. Топпер з піарниками у своєму каналі вже десять хвилин сидить. Зараз вилізе й розповість. Машка мене просила відео підключити, щось показувати будуть.

- Час призначали? Я б афкнул, поки вони там щось вирішують, - щось мені захотілося ще кави.

- Ви чого отут удвох робите? Навіщо усамітнилися? - у канал увійшов Джаггернаут. У нього такий звучний голос, що в голосовому чаті стає буквально тісно. Якби я не бачив його худий кістяк на щорічних корпоративних зустрічах, то вирішив би що, у ньому всі триста кілограмів. – За що таке важливе таємна розмова йде? Навіщо зібрали нас взагалі? Розповідай, Каск.

- О, мама мія! Ще один на мою голову! Не знаю поки що.

- Брешеш ти, покидьок. Ти завжди все знаєш!

- Сам покидьок! Більше поваги до боса, у рейд не візьму!

- Манав я твій рейд! Я тебе у свій не візьму!

- Твій я манав!

Нічого не змінюється на цьому світі. Вони навіть лаються тими ж словами, як і багато років тому. Настрій мимоволі покращився.

- Дзинь. Дзинь. Дзинь, - хтось перетягнув нас трьох у загальний канал чата.

- Загальний мут у каналі. Слухаємо мене, хлопці! - пролунав чистий голос Топпера. - Підключайте відео, поки розповідаю. Зараз нам велика шишка піар підрозділу Котикблі покаже презентацію й зробить пропозицію. Я вже пропозицію чув, вона досить цікава. Потрібно щоб ви самі послухали. Усі офіцери тут, Дредноут буде через п'ять хвилин. Маша його висмикне й теж приєднається. Спочатку перегляд, потім питання. Шишка сидить у нас в офісі в Гонконзі й чекає нашої реакції. На запитання відповість наживо.

Я зняв мут зі свого ніка в чаті, благо повноваження дозволяли.

- Чому квапимося, Топпер?

- Привіт, Удар, - Топпер сама ввічливість, - Тому що друзі з корпорації, прагнуть негайну відповідь.

- Вони що, запускають новий проєкт? - догадався я.

- Маєш рацію. П'ять балів за здогад. Відео все увімкнули? Маша, ти тут? Запускай відкриту конференцію. Хлопці відкрита конфа буде йти паралельно. Тож наше обговорення в чаті нікому не буде чути. А тепер, прошу любити й поважати - піар-офіцер гонконзького відділення Котикблі - Сергій Чен.

Я вже давно під'єднав сигнал відеочата на свою настінну панель. Увесь цей час там крутилася емблема-логотип Котикблі.

- Доброго дня! Я Сергій Чен, піар-менеджер Котикблі, можливо, хтось із вас знає мене. Може, ми зустрічалися з вами на форумах Котикблі. Хтось з вас точно грає в наші ігри. Мене привела до вас необхідність зробити пропозицію, яка вам, без сумнівів, сподобається.

- Він точно нас не чує? - сторожко запитала Джем.

- Він нас навіть не бачить, - відповіла Маша, - У нього на панелі наші форумні аватари. Якщо схочеш щось йому сказати, перемкни голос у канал відкритої конференції. Поки ти в загальному каналі, він тебе не почує.