Розділ 3

Розділ 3 
Сівши у машину я замислився , якщо він мав п'ятнадцять жертв за останні 
три роки , і тільки зараз після перерви у рік вона була шістнадцята… 
Що в біса відбувається , я щось пропустив. Кинувши погляд у сторону 
будинку я мимовільно хмикнув,уже близько. Доїхавши до своєї вулиці я 
припаркував авто та підсмвливши цигарку пішов у бік магазину. Це був занедбаний магазинчик збудований ще у 90-х, маленький прилавок на 
якому пластик вже пожовтів чим і видає усю стародавність цього місця. За 
прилавком стояла жінка, “вона тут вкопана” в думках промовив я та 
усмішка з'явилась на моїх устах. 
—Доброго вечора пане.–промовила касирка з натянутою посмішкою та 
втомою у голосі. 
—Доброго, можна будь ласка хліба та пачку цигарок. 
—Цигарок?–здивовано вона протягнула 
—Так цигарок , а що ? 
—Ви ніколи не купували цигарки, скільки себе пам'ятаю не бачила щоб ви 
палили. 
По моєму обличчю прокотилась хвиля роздратованості, досить помітна 
адже касир перестала докучати та просто пробила товар. 
—Гарного вечора,будьте обережні.–на виході промовив я 
—Ви теж. 
Піднімаючись на свій поверх я згадав що сьогодні була б ще одна річниця. 
Відігнавши ці думки я увійшов у квартиру ,що нагадувала медвежу 
берлогу більше аніж місце де колись панувала чистота. Тут не грязно 
просто речі рощкідані, справи лежать на всіх столах у домі, так трішки 
гармидер, та хто мене засудить за це? Увійшовши до кухні я увімкнув 
чайник та поставив кружку кави на стільницю, роздівшись та вийшовши з 
душу я задумався про справу. Чому жінки? ну поріз це зрозуміло, він 
напевно медик чи працюючий чи у відставці,чому всі жертви двадцяти 
двох річні? З моїх роздумів мене витягнув різкий звук закипівшого 
чайника, я заварив каву та пройшов у спальню яка уже мало нагадувала її, 
заставлена паперами,чашками, розкиданий одяг, дошка на якій висіли усі 
фото жертв “містера Ф” як він себе називає, записки. Пір'їнки мені не дали 
забрати , лиш ту що була з Кетті. Упавши мені в око деталь запустила 
механізм у голові. І як я раніше не зміг побачити , можливо це допоможе. 
Випивши каву, я вирішив поспати та вранці на вітатись у будинок що стояв 
у центрі мапи і навколо якого знаходили усіх жертв. 
Зранку відірвавши голову від подушки, я підвівся та почав одягатись. 
Пройшовши у ванну кімнату я поглянув у дзеркало,з якого дивився на 
мене неохайний, втомлений та розбитий чоловік, 
—Тяжка ж у нас робота– промовив я у дзеркало. 
Узявши з полички лезо до бритви я підніс його до горла. “Невже я можу 
здатися”–пронеслось у голові. Тяжко видихнувши я відвів лезо від горла ,заправив його у станок та почав голитись,почистив зуби та умився. 
Вийшовши з ванної я пошкандибав до кухні. Там уже був порізаний хліб 
та чашка кави стояла напоготові, зробивши не дурний сніданок я почав 
читати новини. 
—”Новий теракт у..”–і коли вони уже заспокояться. 
Читавши заголовок за заголовком та відпускаючи свій ядкий коментар у 
сторону кожного я прочитав “ПОЛІЦІЯ ЗАЯВЛЯЄ ПРО ПОВЕРНЕННЯ 
ЖАХАЮЧОГО ВБИВЦІ”, ні ці дурні уже дали свідченн прессі,йолупи. 
Промовивши це на мій телефон надійшов дзвінок.Джефф прочитавши це 
на телефоні , я з сердитістю відповів на дзвінок. 
— Сем, як справи?– промовив Джефф, ясно давши зрозуміти що він 
розуміє мою наступну репліку. 
—Краще не буває , а ти як йолупе.–гостро відрізав я 
—А, вже прочитав газету–він сказав це з таким задоволеним голосом. 
—Так, ви дурні. Він ж тепер знає , що я думаю на нього. 
—Давай поговоримо у відділку. 
Сказавши це з відразою він просто поклав слухавку. 
—Сучий ти син, кинув слухавку не давши сказати. 
Я кинув на стіл телефон та продовжив їсти з думками як придушу цю 
сволоту у відділку. 
Сівши у машину я підкупив сигарету та увімкнув музику гучніше. Чорт 
сраний вилупок не думає , що робить та це вже і не важливо, я уже близько 
відчуття такі. 
За такими думками та рок музикою дорога пролетіла у мить. Відкривши 
двері відділку зловив усі жорсткі погляди так званих “колег”. Так не 
люблять мене вже досить вагимий час, начхати на їхні пики та думки. 
Я кинувши погляд у дальній стіл по центру залу зустрів посмішку 
Джеффа. Кров закипіла у мить , бажання показати підошву чобіт його 
лицю було майже неможливо , але все ж втримавшись я пішов у його 
сторону. 
—Малий.– так гидко і з добротою вимовив Джефф. 
—Одразу до діла…Отже ми маємо якісь зачіпки? 
—Так… 
—Так дістань їх та дай поглянути. 
На його обличчі з'явилася гидотна посмішка— Попроси нормально,Сем, 
ти ж дорослий хлопчик, а манер бракує. 
—Буд…Будь ласка–процідивши крізь зуби вимовив я.

От і молодець, тримай– він передав папку з оновленими даними по 
справі. 
Шістнадцять жертв, сліди схожі з справою Кетті. Пір'я є не усюди, це 
цікаво. Я почав губиди сліди що об'єднують усіх жертв, допоки не згадав 
ранкову думку. Кинувши посмішку на Джеффа я вилетів пулею з відділку 
та ускочивши у машину дав педаль газу у підлогу, скрегіт коліс та дим 
залишився на місці де стояла чорна Impala 1967 року, хтось казав мені, що 
вона стара, пф це класика. Підїжджаючи до будинку що був у центрі карти 
, я поглянув на пістолет старенький Colt був у повній бойовій готовності 
біля серця. Перед тим як вийти з машини я зібрався з думками та взяв ще 
дві обойми. Вийшовши я побачив старий вже досить понівечений будинок 
на якому була пліснява, похилений паркан на якому за іржавівша табличка 
вказувала на вулицю та номер будинку. Відкинувши запобіжник та 
загнавши патрон у дуло пістолета, я почав наближатися до дверей. Стук у 
двері який ніс за собою тяжку тишу, ще раз постукавши я не почувши 
відповідь вдарив по ручці вниз, двері з скреготом почали відчинятись, я 
почав обстежувати кімнату за кімнатою. Всюди було багато пилу, моху, 
павутини та плісняви, піднявшись на верх я побачив сліди давно засохлої 
крові на підлозі, що хаотично каплями вела у одну з кімнат. Штовхнувши 
сильніше двері у спальню як я зрозумів, я побачив зімяте ліжко яке 
свідчило , що тут хтось живе. 
Поки я роздивлявся кімнату , почув тихий писк з шахти вентиляції, 
зрозумівши, що вона веде у кімнату з підвалу я ринувся вниз по сходам, і 
яке ж було здивування знайти у домі підвал на дверній коробці якої був 
слід він кривавої руки. Бляха дешевий фільм жахів–промайнуло у думках. 
Відчинивши двері я почав спускатись у нас одразу ж вдарив запах гнилого 
м'яса та спирту. Зійшовши на плоску поверхню з бетону я почав шукати 
вимикач світла, увімкнувши я очманів. На стіні фото жертв під час 
вбивства, стіл із різним знаряддям для свіжування туш, у куті стояла клітка 
із якої було чути тихий ледь чутний стогін та сопіня. Я підійшов до клітки 
та оторопів ще більше, там була понівечена жінка у якої бракувало частин 
плоті та шкіри. Від такої картини навіть я почав їхати з глузду та узявши 
останній глузд у кулак, попросив жінку відійти у край клітки та затулити 
вуха, після чого прогриміло два постріли з супроводженням брязкоту 
металу замок із клітки спав. 
Я закинувши пані на плече почав підніматися наверх, посадивши її біля 
дверей будинку панічно я набрав у службу спасіння.