Продовження

Я не гаючи часу взяв з собою пальто та ринув за ним у двері. 
—Сер, а куди ми їдемо. 
—Всі питання в машині , ми поспішаєм. 
Сівши у машину я відчув той самий аромат кави в перемішку з потом. 
—І так малий , я тобі не сер , Можеш називати мене Джефф,–задумавсь та 
додав–одружений? 
—Ні,сер..тобто Джефф, абе маю наречену.–згадавши Кетті,серце забилось 
швидше. 
—Це проблема.–протягнув зі смутком в голосі він– бач робота тяжка у нас, 
вигорання і такого подібного купа, щей небезпека для неї… 
Не дослухавши його я промовив 
—Вона у безпеці, я любою ціною її захищу.–стійко сказав я 
—Ну дивись ,малий, я попередив.І так що до діла, у нас вбивство, та 
підозра на самовбивство.–у цей момент я здивовано підняв брови–Хочу 
щоб ти проявив себе , та показав рівень підготовки.–підморгнув Джефф та 
додав газу. 
На місці , ми увійшли у квартиру і я застиг в жаху. 
Понівечена жінка з дитиною в утробі , біля якої висів чоловік старшого 
віку. До нас підійшов колега та звернувсь до Капітана. 
—Сер, подвійне вбивство, жертва Мері Дек та Ганс Джек. Попередній 
аналіз дав висновок , що жінка померла від значної кількості ран та 
крововиливу ,а чоловік від задушшя. 
—Кхем. Не подвійне, а потрійне вбивство–твердо промовив Джек, та 
кинувши мені у сторону жертв–Уперед ,працюй. 
Я одягнувши рукавички , підійшов до жінки з дитиною та почав думати у 
голос. 
—Жінка років двадцяти двох, блондинка. Засмага на тілі , знач недавно 
була у відпустку.Плід досить великий ,шостий-сьомий місяць вагітності. 
Відійшовши від неї підійшов до чоловіка. 
—Хмм…, чоловік старший, по віку біля сорока чи п'ятдесяти років. 
Брюнет, загара нема , знач чи не літав чи не виходив з готелю.–зловивши 
задовільний погляд Джеффа, я почав більш краще шукати деталі.– петля 
надійно закріплена на балці покрівлі. 
Задовільно я кивнув сам собі та підійшов до Джеффа, який уже усе 
зрозумів. 
—Що ,малий, уже зрозумів?–із усмішкою запитав Джеф.

Авжеж. Він досить кремезний для свого віку , але і він б не дістав до 
петлі без допомогли стільця, а його немає ні під ним , ні збоку. 
–Молодець, я думав ти довго розбиратимешся. 
—Дякую, це честь почути похвалу від вас.–Із гордістю видав я. 
—ну ну не задирай носа , вбивця на волі чи забув? 
Як камінь по голові , так і ці слова втягли у реальність. 
—Ні сер , потрібно спіймати цього покидька. 
Це була перша справа, перша справа яку я отримав і від якої постраждав. 
Ми ловили цього вбивцю місяців п'ять.Я уже вийшов на його слід ,марив 
як спіймаю і закрию покидька.Та одного зимового вечора, купивши букет 
та пляшку червоного вина я прямував додому. 
—Річниця, нам уже три роки. 
Я обов'язково після закриття справи зроблю їй пропозицію.Кетті мила 
Кетті. 
Увійшовши у під'їзд будинку, я без сумніву піднявся на шостий поверх, 
взявшись за ручку дверей , вони відчинились. 
—Ох люба знову не зачинилась. 
Увійшовши у дім , я вдихнув аромат м'яса. 
—Мила, ти знову не зачинилась. І скільки разів тобі казати , що всякі психі 
ходять по вулицям , не будь такою безпечною.–Радісно та м'яко вигукнув я 
знімаючи одяг та взуття. 
—Мила!?–промови я та попрямував до кухні. 
Її не було, ні на кухні, ні у вітальні, у голові почалась паніка “А що якщо 
хтось..” та ні , відганяв я погані думки. Підійшовши до дверей спальні я 
відчув солодкуватий-металевий присмак у роті. 
—Мила.. 
Відчинивши двері я жахнувся. 
—Ні.Ні.Мила!–кричав я підбігши до неї. 
Вона лежала холодна , моя прекрасна дівчинка, її руде волосся було завите, 
акуратне і миле плаття було розідране. 
У неї був жах в очах, на її тілі був розріз у формі латинської літери уай. 
Одна з рук була прив'язана до ліжка як і ноги , а інша мала відкритий 
перелом. 
Біля неї лежала темно червона пір'їна та шмат паперу,узявши який я 
прочитав.

"Любий детектив, вона просила про допомогу. Та ти не 
прийшов, ця чудова шльондра звала тебе, а ти ганявся за 
мною поки ми розважались. Чекаю твого наступного кроку 
З повагою твій Ф 
“ 
Я зірвався з ліжка та панічно набирав мобільний телефон Джеффа. З 
іншого кінця почувся голос. 
—Так, малий що так? 
—Блять , ця сволота була у мене дома , цей сучий син був тут поки мене не 
було.Джефф–перейшовши на сльози промовив я– її нема. Кетті померла, 
він… він убив її. 
—Зараз буду , малий, тримайся – викрикнув у трубку Джефф. 
Усе було як у тумані, чийсь крик , Мене відштовхують забираючи її з мох 
обіймів. 
Останнє що я побачив це його лице. 
—Малий, ти як? 
—А?–піднявши очі на Джеффа перепитав я. 
—Ти як? Уже краще?– з явним хвилюванням запитав він. 
—Її немає, Джефф, це кінець… 
І знову сльози ,туман у голові у перемішку з кадрами того вечора. На 
наступний день я стояв над її могилою та нерузів , як вона без мене, ні як я 
без неї? Знову через біль я прокручував моменти і розум почав відходити 
від шоку. 
Мені потрібно його знайти , це не просто псих цей сучий син перетнув 
межу. Моя Кетті померла через покидька , значить він помре через мене. 
Я підкурив цигарку, вдихнувши дим в легені, відкинув за погасив її , 
обіцянка дана їй пронеслась у голові, ці слова немов дзвін у голові “Не 
пали ,милий, це шкідливо…”, не буду поки не спіймаю його.