Акт 1

АКТ 1 
Розділ 1 
На дворі стояв в'язкий туман, нічне небо розтягалось дедалі темнішим 
килимом та лиш зрідка пронизуюче світло фар розрізало його. На околиці 
міжміського шосе стояв лиш один будинок, біля якого зібралось кілька 
машин. 
На веранді будинку сидів чоловік середнього віку, його похмуре, втомлене 
обличчя із густими чорними бровами озарилось м'яким але різким 
спалахом жовтуватого світла. 
Затянувшись цигаркою він піднявся та направився у сторону машин. 
— Щось забарились хлопці..–випустивши смолистий дим із рота промовив 
загадковий чоловік 
Із салону найближчого авто визирнула постать. 
— Ти як завжди перший –вимовив незнайомець з іронією в голосі. 
Це був невеличкий , повнуватий чоловік , у поліцейській формі , з 
відблискуючим у світлі маячків сивим волосям. 
—Сем, я взяв кави по дорозі , ти ж як завжди не спав всю ніч. 
— Трясця твоїй матері Джефф, у нас вбивство яка кава? 
“З Джефом я знайомий давно , працюємо ще з моєї практики. Він не 
погано людина , та коп ніякий ,тупий , повільний…” 
— Ти знову палиш?– із здивуванням промовив Джефф 
— Так… 
— А як же обіцянка ? 
—До Біса її , до біса тебе , до біса все..– криком пронеслось повз всіх 
присутніх. 
— Як знаєш…–тихіше та з сумом промовив Джефф 
Інші уже проникають у будинок, а між чоловіками в'язка та напружена 
тиша. 
Взявши один стаканчик з кавою та відкинувши недопалок у бік, Сем 
пішов у будинок. 
—Боже мій, що за чортівня тут відбулась?– здригнувшись від жаху 
викинув Джефф. 
—Марі Хорнет, 22 роки…–Промовив спокійним тоном Сем. 
—Що за паскуда змогла таке зробити?

На підлозі лежала гола дівчина , невисока блондинка у якої були виколоті 
яблучки очей , розріз на тулубі у формі латинської літери уай.Брудна 
понівечена дівчинка на обличчі якої застигла гримаса болю та жаху. 
—Це пиздець, він ненормальний , це..це жах!–вигукнув Джефф 
—Спокійніше, ніби ти не бачив щось таке ж жахливе. 
—Блять Сем як ти можеш дивитись так спокійно на це, твоя психіка уже 
не їде ,а летить. 
—Спокійніше це нормально, це частина нашої роботи , забув? 
—Ні, але це не нормально і не нормально що ти це рахуєш за окей– уже 
почервонівше обличчя Джеффа кричало що його гніву та роздратуванню 
немає меж. 
—Просто я не шмат лайна як ти , та і бачив жорстокіше. Пам'ятаєш справу 
№325, що закрили Бруклінські собаки 
Він завжди казав за інших копів “собаки” ,звичка чи ненависть одному 
богу відомо. 
—Капітане, можна на хвилину вас?– промовив чорнявий хлопчина у 
сторону пузаня. 
—Я відійду 
—Ага… – вимовив Сем із явною байдужістю 
—Що за хам , як від дозволяє собі так розмовляти.Чому він був тут раніше 
всіх?– За тароторив хлопчина 
Посмішка розтягнулася на обличчі Джеффа 
—Ооо хлопче, краще так не говори про нього. Ти ще зелений, 
молодий.–витримав паузу та мовив далі– Він найкращий детектив з усіх 
кого я знаю, він розкривав всі справи за які брався.. 
Не встиг договорити пузань як хлопчина перебивши розповідь із 
здивуванням на обличчі видав 
—Всі справи?! 
—Так. Хоча… 
—Хоча? 
—Так,є одна справа , але це його особисте… 
Зустрівшись з Семом поглядами Джефф замовк. Він знав що краще 
зупинити цю розмову аби не провокувати бурю. 
—Все працюй–відрізав Джефф 
—Так сер. 
Підійшовши до Сема він затих та просто дивився як працює майстер.

Сем чув за що була мова і хотів б розбити писок цьому самовпевненому 
йолупу та його відволікла одна деталь. 
—Сука це він, цей йобаний покидьок з'явився..!– з маніакальним захватом 
вигукнув Сем піднімаючись з коліна. 
—Семе? 
—Ось.–протягнувши пакет він повернувся у звичну для нього стриману 
манеру. 
—Пір'їна?Сем це просто пір'їна..– з нерозумінням промовив Джефф. 
—Ні, не просто пір'їна, вона червоно-чорна. І як я зразу не зрозумів,йолоп, 
він знову прийшов, моя помста все ближче.. 
—... Ні Сем , ні хочеш сказати це той ж вбивця що і у твоїй справі? 
—Так, я впевнений. Цей сучий син знову взявся за вбивства, о боже 4 роки 
я ловлю його… 
— Він добре ховається. 
—Та кожен робить помилку–промовив Сем із посмішкою на обличчі. 
Я покрокував у свою машину ,що була припаркована за будинком.