Розділ 16

- Ігорю, де Єва? Мені зараз дуже потрібна її консультація, - гарчав Віталій Всеволодович, - подивись, будь ласка, чи не прийшла вона.

Бос нервував, схвильовано перебираючи папери у себе на столі. Ігор мовчки вийшов з кабінету і пішов до Єви. Постукав. Ніхто не відгукнувся. Відчинив. Пусто. Знизав плечима.

-  Вже майже скоро десята година, а її немає. Дивно, вона ніколи не запізнювалась.

Ігор почав набирати її номер, а хвилювання вже переповнювали. Гудки. Гудки. Гудки. Швидко пішов до боса.

-  Її немає. – с тривогою у голосі мовив, дивлячись на боса і застигши в дверях кабінету начальника. – На дзвінки не відповідає. Спробуйте набрати ви, будь ласка.

-  Добре. – насупивши брови мовив бос.

Він декілька разів набирав її номер, намагаючись додзвонитись, але безрезультатно.

-  Може щось сталося? – вже почав хвилюватись Віталій Всеволодович, аж на тому кінці слухавки почулося тихе – «Алло!»

-  Єво, - одразу пішов у наступ начальник, – чому ти не береш слухавку? Що сталося? Чому ти не на роботі, а особливо тоді, коли ти мені так потрібна? – підвищеним голосом заговорив.

-  Віталіє Всеволодовичу, пробачте. – тихо і дещо невпевнено відповіла, –  я звільняюся.

-  Що? – гаркнув у слухавку. – Єво! Я не зрозумів? Що ти сказала?

Ігор спостерігав за босом і не знав, що думати. Було помітно, як тіло Ігоря все напряглося і здавалося варто його лише торкнутися, як воно вибухне зі страшною силою.

-  Що ти надумала Єва? – продовжував гарчати у слухавку.

-  Я звільняюся і назавжди від'їжджаю до Нідерландів, вже на шляху в аеропорт, літак об одинадцятій.

-  Єва, як же я без тебе? – потім виправився, - Як же ми без тебе? Де я знайду такого працівника? Єво! Не їдь!

Ігор, коли почув, що Єва кудись їде, вже не знаходив собі місця, ходив туди і сюди по кабінету, поки бос розмовляв.

-  Прощавайте, Віталію Всеволодовичу! Передайте Ігорю, будь ласка, що я дурепа, яка не змогла розпізнати того, хто насправді любить і не змогла розгадати справжніх своїх почуттів. Дякую вам за все. Я буду сумувати за вами. За вами і за Ігорем.

Поки Єва говорила, бос прикривши однією рукою слухавку, прошепотів Ігорю:

-  Швидше в аеропорт! Об одинадцятій літак, в Нідерланди!

Авто Ігоря летіло не звертаючи уваги на червоний колір світлофора. Він намагався, чого б йому це не вартувало, повернути Єву. Від розуміння того, що може втратити її назавжди, в жилах зашкалював адреналін, посилилось серцебиття, голова йшла обертом від думок, а хвилювання огорнуло всю душу.

-  Єво, кохана, благаю тебе не їдь нікуди, дочекайся мене, Прошу!  

В аеропорту було декілька рейсів на цей час. До Нідерландів жодного! Як дізнатися куди саме летить Єва? Ігор метався від одного термінала до іншого, вдивлявся в обличчя людей, але Єви ніде не бачив. Здавалося, що вже все, кінець, він її не знайде. Почув повідомлення про те, що оголошується посадка на літак рейсом до Брюсселя.

-  Брюссель! Це Бельгія. Можливо вона там?

Стрімголов помчав до терміналу де оголосили посадку до Брюсселя. Пасажирів тьма. Все змішалося. Він не бачить її. Він втрачає її назавжди. Йому нічого не залишилося, як голосно крикнути:

-  Єво! Єво! Не їдь! Я кохаю тебе, Єво! – на обличчі розгубленість, печаль і відчай. – Єво! Ти чуєш мене! Я кохаю тебе!

Люди на мить зупинилися, дивились на Ігоря, озиралися навкруги. Ігор почув чийсь чоловічий незнайомий голос:

-  Єво! Де ти, чорт забирай! Якщо ти тут покажись, помахай рукою. Чоловік тебе любить!

Далі було як в кіно, люди почали ворушитися придивляючись один до одного, неначе намагалися відшукати Єву.

-  Я тут! – ледь чутно промовила Єва, - Я тут! – сказала голосніше.

Народ почав розступатися, утворюючи живий коридор.

Ігор продовжував стояти і розгублено дивитись вздовж утвореного коридору і нарешті побачив її.

-  Єво! – прошепотів, – Любове моя! – наважився піти їй на зустріч.

Ось вона зовсім поряд, дівчина, яка заволоділа серцем велетня Ігоря. Він взяв її тремтячі долоні в свої і зазирнув в такі небесно-сині очі своєї коханої.

-  Не їдь, Єво! Я не зможу без тебе, люба! Я люблю тебе! – в його погляді була безмежна любов і вірність.

Народ потроху почав розходитись у своїх справах, вже не звертаючи уваги на закоханих. А закохані не помічали нікого навкруги.

-  Ігорю, пробач, якщо зможеш. Я потрапила в полон пристрасті і ледве вибралася звідти.  Я намагалася зрозуміти себе і те, що ти для мене значиш. Я кохаю тебе, Ігорю. Я можу з впевненістю це сказати зараз. Я тебе кохаю!

Ігор не утримався і огорнув в обійми Єву. Він стискав її так міцно, боячись, щоб вона не передумала і знову не втекла. Його ніжний і такий гарячий поцілунок застиг на вустах Єви і вона відчула себе переповненою якогось несамовитого блаженства.

Як добре, коли закохані знаходять один одного і в їхніх душах оселяється щастя і справжня любов.