Розділ 4

Коли Єва підійшла до свого номера в готелі, помітила, як два знайомі ока дивляться на неї.

-  Це прихована камера? – оглянулась навкруги, в коридорі нікого, - Не може такого бути?! Друже, як ти тут опинився?

Підійшла ближче і взяла його в руки, потім насторожилась.

-  Хто його сюди приніс? – в голос запитала, відчинила двері і зайшла в номер. – Друже, шкода, що ти нічого не можеш мені сказати. Не міг же принести його сюди той красень-незнайомець?! Тільки він знає, що цей кумедний гном мені сподобався. Більше ніхто… Якщо це він, то як мене відшукав? Якісь чудеса! – поставила гнома на стіл.

Помітила у нього в руках невеликий клаптик паперу. Розгорнула і прочитала: «Я так довго на тебе чекав!»

-  А раптом це якийсь придурок, який слідкував за мною? Тепер ходи і оглядайся! – пішла перевірила, чи зачинила на ключ двері.

Думки про таємного незнайомця не давали їй спокою. Єва вирішила піти на рецепцію і запитати, хто їй передав того гнома. Як виявилось, там нічого не знали ні про яких гномів для Єви. Дівчина аж засмутилась.

-  Гном звичайно симпатичний і я дуже хотіла його купити, але мені трохи страшнувато. Можливо цей хтось живе разом зі мною на одному поверсі в готелі, а можливо взагалі ось за цією стіною, - показала пальцем в бік стіни. – Мабуть  все-таки краще завтра поїду додому.

Пролунав дзвінок, на телефоні висвітилось – Назар! Єва аж пересмикнулась, серце забилося враз скоріше.

-  Що йому потрібно? Я вже і думати про нього забула.

Піднявши слухавку почула:

-  Єва, привіт.

-  Що ти хочеш, Назаре? – сердито запитала.

-  Єво, пробач мені. Я був таким бовдуром. Пробач!

-  Ти, що знущаєшся з мене? Ти що кожного дня будеш змінювати свої плани, а я повинна під них підлаштовуватися? Сьогодні ти кажеш, що пробач, а завтра – давай залишимось друзями?!

-  Люба, пробач, молю тебе. Хочеш я приїду і будемо вдвох святкувати Різдво, так як ти хотіла? – благав у слухавку.

-  Назаре, я більше нічого не хочу, а точніше - нічого не хочу мати з тобою. – намагалася пояснити йому Єва.

Назар не відступав, а продовжував благати.

-  Я завтра приїду. Кажи адресу, я приїду, Єва?!

-  Нічого я тобі не скажу. Все розмова закінчена.

Хотіла покласти слухавку, як Назар проговорив:

-  Ти ж все одно мене кохаєш?! Я дізнаюсь адресу і приїду завтра ж. – і виключив телефон.

-  От кретин! Ще його мені тут не вистачало. – сердилася і настрій  зіпсувався.

Вирішила піти в ресторан готелю, повечеряти та все добре роздивитися і розміркувати. «Раптом вирахую того, хто на мене око поклав», - задумалась Єва.

Відшукала свіжі речі, одягла червоний з білим орнаментом светр і джинси, взула чобітки, накинула зверху куртку, бо вхід в ресторан був з вулиці. «Не зовсім ресторанний вигляд, але не думаю, що там бомонд зібрався. А хоча, якщо і зібрався, вони мене не знають і я їх теж. Перетерплять мою присутність», - роздумувала, поки одягалась Єва. Потім трохи підвела помадою губи, очі вирішила не підмальовувати, бо вони і так в неї великі і виразні, а ввечері – яскраво-сині. Врешті задоволена собою, вийшла зі свого номера, попрямувавши до ліфту. Нічого і нікого  підозрілого дорогою не помітила.

Сьогодні вперше спустилась в ресторан готелю. На вході одразу зустріла мила молода дівчина і провела її до вільного столику. Як для себе відмітила Єва, в ресторані і справді не побачила ніякого місцевого бомонду, в основному сиділи гості готелю та приїжджі туристи.

Сам ресторан був затишним, як і весь готель, теж прикрашений різдвяними гірляндами з гілочок штучної ялинки, різнокольорових іграшок, сніжинок, вогників. На почесному місці стояла і переливалась, вишукана ялинка.  В залі витала атмосфера таємничості і казковості. Якби не випадок із гномом, то Єва б вже полишила розглядами відвідувачів, а витала б в своїх мріях і думках.

Поки готували її замовлення, дівчина пила з келиха воду, крадькома спостерігаючи за відвідувачами ресторану. «Люди як люди! Нічого не звичного. Але ж той незнайомець точно десь тут. І швидше за все спостерігає за мною», - роздумувала Єва, роздивляючись майже кожного і аналізуючи побачене.

Швидко принесли замовлення і вона трохи відволіклась від розглядання пожильців готелю, а була зосередження на смакуванні апетитної страви, бо відчувала страшенний голод. Офіціант запропонував кави або чаю. Єва вирішила ризикнути і випити горнятко кави на ніч, а потім ще й десертик невеличкий замовила.

Різдвяна музика, яка звучала в ресторані дала можливість трохи розслабитись і заспокоїтись.

Несподівано для самої себе у Єви з’явилося відчуття, що хтось на неї дивиться. Вона пробіглася поглядом по всіх столиках, намагаючись відшукати того, хто за нею спостерігає. І нарешті їй вдалося спіймати на собі погляд чоловіка, який сидів досить далеко від неї. Спочатку вона сумнівалась, а потім почала придивлятись до нього. Помітила, що справді він не зводив з неї очей. Бачила Єва його погано, бо він сидів трохи в затінку, а разом з ним досить галаслива компанія молодих чоловіків, які вже були трохи на підпитку.