Розділ 14. Айві.

Коли я нервую, то завжди намагаюся чимось зайняти руки й голову. Ось так і вийшло, що я втекла готувати вечерю. Я люблю це робити. У цьому є щось заспокійливе й врівноважувальне. Варто мені взятися за ніж, щось нарізати, перемішати в каструлі чи просто зайнятися якоюсь дрібницею — і думки поступово стають на свої місця.

А ще те, як Нейт спостерігав за мною, додавало впевненості. Він був як тато маленької дівчинки, який постійно її хвалить і підбадьорює, переконує, що в неї все вийде. Постійно посміхався й не підвищував голос навіть тоді, коли я вкотре кричала йому подати ложку, а він лише з третього разу зрозумів, що мені потрібна чайна.

Він був терплячим.

До того ж пообіцяв, що помиє посуд після вечері. Я не наполягала на цьому й навіть запропонувала зробити все разом, але Нейт швидко відкинув мою ідею, забираючи з рук тарілку.

— Я сам.

Здавалося, він уже все вирішив.

До того ж Нейт з’їв усю вечерю, яка залишилася, і був настільки задоволений собою , наче вийшов в золоту медаль .

Після вечері він відправив мене у вітальню, вклав мені в руку пульт і сказав щось обрати на Netflix, поки сам помиє посуд і зробить попкорн.

Спойлер: він навіть не дав мені зробити попкорн.

Я тільки встигла обернутися в бік кухні, як Нейт уже відмахнувся від моєї пропозиції допомогти й узявся за свою справу.

Тож я вмостилася на широченному дивані, закинувши ноги на кавовий столик, і почала клацати кнопками пульта в пошуках відповідного фільму. Один за одним на екрані змінювалися постери, поки я раптом не натрапила на свій улюблений фільм із Кейт Хадсон — «Як позбутися хлопця за 10 днів».

Я вже хотіла натиснути «відтворити», але передумала. Не стала починати без Нейта, хоча він ще з кухні казав, що все добре й не проти пропустити початок.

Тим часом із кухні вже долинав запах попкорну, і мій шлунок одразу дав про це знати гучним бурчанням. Хоча ми вечеряли якихось пів години тому, я знову почувалася голодною.

Приблизно через двадцять хвилин Нейт вмостився поруч із двома великими мисками попкорну.

Він був близько. Його ноги зручно розмістилися на кавовому столику, плечі розслаблено опустилися, а вся поза говорила про те, що він почувався тут абсолютно спокійно.

Я ж сиділа трохи скута, тримаючи свою миску обома руками. Навіть не намагалася поставити її поруч. Здавалося, варто мені хоча б на секунду відпустити — і тривога знову повернеться в тіло.

Нейт, схоже, нічого не бентежило.

Можливо, мені варто було зробити те саме.

Поки він зосереджено дивився фільм, я дозволила собі роздивитися вітальню. Спершу погляд ковзнув по стелі, потім зупинився на стінах, де висіли картини й чорно-білі фотографії. Деякі з них були сімейними.

Вітальня поєднувалася з кухнею, тому звідси добре було видно квіти у вазах. Здавалося, його мама постаралася додати сюди якомога більше рослин у горщиках. Хоча сама квартира з першого погляду здавалася такою собі чоловічою — стриманою, без зайвих деталей, — саме ці дрібниці робили її дуже затишною.

М’які подушки, пледи, свічки, навіть книжкова полиця, що стояла позаду дивана, гармонійно вписувалися в цей простір. Ще раз ковзнула поглядом кімнатою, а потім повернулася до Нейта. Він дивився на мене. Ледь помітно завмерла, тіло не рухалось. 

— Все добре? — спокійно запитав він.

Кілька разів кліпнула ,  ніби тільки зараз усвідомила, що він звертається саме до мене.

— Ага… все добре. Все чудово, — тихо запевнила його, намагаючись усміхнутися так, ніби справді почувалася чудово.

Вийшло надто енергійно. Навіть не помітила, як миска вислизнула з рук і глухо гепнулася на підлогу, розсипавши попкорн біля моїх ніг.

— Чорт! — вирвалося в мене.

Я вже потягнулася до неї, але Нейт одночасно зсунув ноги з кавового столика й нахилився вперед. Наші руки опинилися по різні боки миски, і в наступну секунду ми обоє смикнулися назустріч. Тупий удар віддався в голові.

— Ай!

Відсахнулася й одразу притиснула долоню до місця удару, намагаючись розтерти його. Нейт, схоже, злякався сильніше за мене. Він швидко випростався й обережно взяв мене за обличчя, повертаючи до себе.

— Боляче?

Його очі опинилися зовсім близько.

Потім  заперечливо похитала головою, хоча насправді ще навіть не встигла зрозуміти, наскільки сильно вдарилася.

Просто зараз мене більше ошелешила ця близькість. Долоні Нейта залишалися біля моїх щік, а його погляд уважно ковзнув по моєму обличчю, ніби він намагався переконатися, що зі мною справді все гаразд.

Відчула, як тіло поступово напружується під його руками. Нейт помітив це майже одразу. Його пальці завмерли на мить, після чого він обережно прибрав руки, прокашлявся й трохи відсунувся.

— Якщо ти втомилася… — він потер шию, ніби раптом не знав, куди подіти руки. — Ми можемо завтра додивитися.

Між нами на кілька секунд зависла незручна тиша. Я не хотіла, щоб через мою скутість цей вечір закінчився саме так. Тому швидко запевнила Нейта, що все добре, і погодилася продовжити фільм. Повільно видихнула, відкинулася на спинку дивана й дозволила плечам нарешті розслабитися. Нейт теж повернувся на своє місце та поставив свою миску з попкорном між нами.

***

Я заснула.

Чорт. Я справді заснула.

Різко прокинувшись, я відчула щось важке на своєму плечі й на секунду завмерла, не розуміючи, що відбувається. Потім обережно повернула голову й побачила Нейта.

Його голова майже лежала на моєму плечі.

Боялася  навіть поворухнутися, щоб не розбудити його, тому повільно повернулася до екрана. Фільм уже давно закінчився. Замість нього йшла «Поліцейська академія» — здається, вже десь на середині.

Схоже, ми проспали добряче, бо я навіть не пам’ятала, що бачила останнім перед тим, як заснути.

Ще раз подивилася на Нейта. Він спав так спокійно, ніби заснути в мене на плечі було найзвичайнішою річчю у світі. А я сиділа поруч і боялася навіть дихати надто голосно.

Трохи сповзла нижче, дозволяючи йому зручніше влаштуватися, і його голова обережно опустилася на спинку дивана.