Розділ 13

А позаяк халеп у моєму житті вистачає, то ця підстава має величезне обличчя, від цього ця посмішка в рази ширше звичайної, в рази проблемніше звичайної проблеми.

- Аніто? - Марія Сергіївна, на правах обслужного персоналу, першою заводить розмову, хоч що вона, що друга жінка в класі, вони обидві не очікували саме мене тут побачити. - Проходьте. А де ваша мати?

І зазвичай добродушна та мила вихователька Давидки, зараз виглядає різкою, і навіть дещо грубою, цим питанням ніби заявляючи, що я тут не приший кобилі хвіст.

- Доброго вечора, - киваю до жінки, яка ні слова не проронила, таке враження рахує, що я з секунди на секунди звідси згину, бо попросту помилилася дверима, штурхнувши не ті, що потрібно. - На жаль, в неї не вийде відвідати зустріч. Але я особисто все їй передам, можете бути в цьому впевнені.

- Ми знаємо що таке мобільний зв'язок, - ти дивися, виявляється, не воду в роті тримала, а просто кляп, котрий наразі з ненавистю виплюнула, щоб поспілкуватися з такою дрібною персоною, якою вона мене по факту вважає. - І якби хотіли, то особисто набрали до вашої матері, щоб особисто все їй передати. Слово в слово. А так нам необхідна була саме зустріч. З вашою матір'ю. Не з вами.

Якщо не помиляюся, то людина, яка стає директрисою садочка, повинна мати не розхитану психіку, вірно? Не говорячи вже про те, що мала б закінчити курси з приводу того, як спілкуватися з дітьми та їхніми рідними, і на практиці ці знання застосовувати, бо де діти там зазвичай гармидер. Там частенько нюанси, якщо не взагалі проблеми. Та і взагалі - садочок це перше місце маленької дитини, де вона потроху стає особистістю. І директриса має мати підхід що до прямих клієнтів її сфери обслуговування, що до їхніх батьків, щоб вчасно скерувати, підказати, порадити. В ідеалі вона має стати другою бабусею, коли вихователька другою мамою. В іншому випадку дитина не повірить та сповна не розкриється.

- На жаль, в неї виникли непередбачувані обставини й сьогодні вона не зможе бути особисто присутньою на зустрічі, - я ще позавчора сама була дитиною. Не за складом мозку, а за віком, і якби була куди наївніше, куди простіше відносилася до життя, як і має це робити до вісімнадцяти років кожна людина, то спілкування з такою як Варвара Йосипівна це зустріч корабля з брилою льоду. Холодною. Непробивною. Неприступною.

- Які обставини можуть бути важливіша за рідну дитину?

Марія Сергіївна тільки збоку зиркає, поки директриса продовжує нагнітати, а я все більше нервувати. Я очікувала, що вихователька може бути незадоволена тим, що мати не приїхала на зустріч. Що і я запізнилася, забравши її вільний час. Та до настільки тяжкої розмови й ще тяжчого співрозмовника моя нервова система не підготувалася, від чого я наразі потерпаю, зазнаючи краху.

- Вибачте, я не можу наразі сказати, - не видавати ж Йосипівні, що у нас з братиком така мама, для якої будь-яка обставина важливіше за її дітей. У Давидки й так якісь проблеми, збільшувати їх я не збираюся.

- Тоді слухайте, - знехотя видає директриса, та в її погляді чітко читається щось типу "говори не говори, цій дівці як об стіну горохом". - Марія Сергіївна незадоволена поведінкою вашого брата.

Шісткою працює ця особа куди сміливіше, ніж коли відгрібає за наслідки свого довгого язика, бо так засоромилася, начебто дивилася з батьками кіно й тут на екрані розпочалася постільна сцена.

- І правильно Марія Сергіївна зробила, що звернула на це увагу, - мій кинутий погляд в сторону виховательки не був прогавлений вже не молодою директрисою, тож вона тут же стала на захист свого донощика. - Бо якщо ми зараз втратимо вашого брата, то буде біда.

- Тобто втратимо? - Це що за балачки? Нехай мамку обгиджують, нехай мене з непотребом змішують, а Давидку то за що? Не дам! Пішли вони всі до біса зі своїми дипломами та сертифікатами, видрукованими на принтері на периферії міста.

- Міркуйте глобальніше, дівчино, копайте глибше, - порада яка ні чорта не порада, а спосіб продемонструвати, що ця панянка світила наук, а я звичайна дурепа, якій необхідно спочатку навчитися мислити, а вже після намагатися комунікувати з найкращими представниками "homosapiens". 

- Я пару разів помічала за Давидом, що він без настрою, і над чимось задумується.

Шістка ковтнула хороброї водиці, але продовжує зиркати вправо-вліво, тільки б не дивитися мені у вічі. Бо прекрасно розуміє, що могла мені про це повідомити, а не бігти до директриси, щоб поскаржитися.

- А у вас завжди гарний настрій? - Повертаюся до пики, яка і зараз не випромінює оптимізм. - Чи у вас? Різне буває й не кожного дня ж посміхатися.

- Не для дитини такого віку, - виховательку мій приклад якщо не задовольнив, то хоча б змусив прикрити рота, та для старшої це не аргумент. - І підкажіть - ким працює ваша мати? 

- Вона фрілансер, працює з дому, - ні в якому разі не захищаю матір, замість того, щоб бути присутньою на цій зустрічі, вона гріє одне місце на пляжі, але це запитання тут до чого? Це вже аби доскіпатися хоча б до будь-чого? Аби хоча б за щось зачепитися?

- Справді? - Варвара Йосипівна посміхається, дивлячись величезними очиськами на мене, а оскільки на носі ще має чималі окуляри, то я наразі ніби під мікроскопом знаходжуся, - а ваш брат говорить інше. Так хто з вас нас з Марією Сергіївною обманює?

- Можливо, Давидка щось не зрозумів і не правильно розтлумачив, от і...

- Ні! - Була б матір тут, і була б вона адекватною, то серйозно б задумалася стосовно зміни садочка для свого сина. Бо з такою неадекватною директрисою нічого хорошого не вийде. Це Горгона. Яка так широко розкрила писок, коли викрикувала це "ні", що я злякалася за цілісність свого тіла, мимоволі доторкнувшись до шиї, ніби це ласа місцина для укусу. - Це ви зараз, в цю секунду нам брешете! Ваша матір веде сороміцький спосіб життя! 

Ну і? Так, веде. Очевидне заперечувати не буду. Та що далі? Як я можу на неї повпливати? Ця ненормальна ж має усвідомлювати, що я не можу залізти всередину матері й перемикнути тумблер, щоб вона стала якщо не святошею, то хоча б спілкувалася з одним мужиком?