Глава 19. Важлива інша

- Привида побачила? – примружився Гнат, спостерігаючи за переляканою Яриною.

Вона досі стояла біля вікна та не відводила погляду, аж поки дивна парочка не зникла з поля зору. Найбільше в цій ситуації дивувала поведінка Єви. Невже вона настільки легковажна, що не подумала, з ким зв’язується? Ярина повернула голову до Гната та ледь помітно скривилася:

- Там Єва… разом з Олегом.

- Матвієвським? – вигнув одну брову Гнат.

Ярина кивнула, але не побачила на його обличчі здивування. Вона повільно ступила назад до ліжка, недовірливо схилила голову та заглянула в бурштинові очі коханому.

- Ти знав?

- Ні. - Відповідь прозвучала чітко та впевнено.

- Тоді чому зовсім не здивований?

- Бо я чекав чогось подібного від нього. Це все для того, щоб підібратися до тебе, а через тебе до Біліченка.

- І ти так спокійно про все це говориш? – зітхнула Ярина.

- А ти чогось злякалася, ягідко? Хіба не ти мені ставила умову поквитатися з ним? Куди поділася сміливість жінки, яка прикувала незнайомця в його ж квартирі скотчем до ліжка?

Ярина ледь помітно усміхнулася. Сірі очі блиснули азартом. Вона перевела погляд на спинку ліжка, тоді оглянулася навкруги, але не побачила нічого компрометуючого чи цікавого.

- А ти мені постійно згадуватимеш це?

Вона підійшла зовсім близько та грайливо сіла на краєчок ліжка. В очах Гната бачила голод і захоплення, але він гарно тримався, так і не ворухнувшись.

- Не лише тобі. Уяви собі, колись наші діти питатимуть, як ми познайомилися з тобою. – Ярина гучно розсміялася, а він продовжив, - це буде найпікантніша історія з усіх.

- Діти?

- Сумніваєшся?

- Ти ж не серйозно зараз?

Гнат потягнув Ярину на себе, а тоді швидко опинився зверху. Від неочікування вона усміхалася, мов мала дитина. Русяві локони розлетілися на білосніжних простирадлах, очі блищали непідробним блиском, щічки вкрив здоровий рум’янець, а губи пашіли від пристрасних поцілунків.

- Я серйозно. Ти тепер від мене нікуди не дінешся, моя ягідко.

Гнат нахилився та почав палко цілувати її. Знемога від збудження охопила все тіло. Ярина сама линула до нього, мов світлячок, який демонстративно світився, але шукав прихистку в темряві. Їй було добре з ним у всіх сенсах цього слова. Вони підходили один одному фізично, морально, мов два загублені пазли, які настільки зайшли один на одного, що розліпити неможливо.

Після обіду вони пішли до альтанки, що була заброньована Іллею заздалегідь. Окрім них та Єви з Олегом, тут уже був присутній сам іменник, Остап та рудоволоса дівчина, яку Ярина бачила раніше. Саме з ними її і познайомили. Гнат привітав іменинника й усі розмістилися за зручним столом. Альтанка була надійно захищеною від пекучого сонця. Свіже смоляне повітря водночас освіжало та заколисувало. Поступово компанія молодих людей стала гучнішою та більш привітною один до одного. Гарна атмосфера, випитий алкоголь та м’ясо з мангала спонукали до розваг і розмов.

Ярина краєм ока спостерігала за Олегом та Євою. Матвієвський взагалі не помічав її, був настільки захоплений подругою, що, здавалося, немов він справді по вуха закоханий. Гнат же намагався не відходити від Ярини надто далеко, але коли Остап з Іллею покликали його до мангала, то вона сама кивнула, натякаючи на те, що все гаразд і ніхто її не з’їсть привселюдно. Принаймні поки що. Леся, сестра Іллі, постійно недовірливо зиркала на Ярину, а Гната пожирала очима. І від цього споглядання Ярину вже колотило. Вона добре пам’ятала, як ця дівчина вішалася на нього в нічному клубі. Згодом Леся потягнула Єву зі собою, а Ярина залишилася одна з Олегом.

- Не  знав, що ти тут будеш, - зосередився Олег на ній.

- Он як? – усміхнулася Ярина.

Її пальчики стукотіли по дерев’яному столу, граючи лише їй відому мелодію. Тіло виглядало спокійним, а обличчя торкалася іронічна усмішка. Вона не відводила погляду, але опонент явно розумів її сарказм.

- Мене запросила Єва.

- Не сумніваюся. – Ярина поставила лікті на стіл та сперлася головою на долоні, таким чином нахилившись ближче до Олега, - скажи, і як же давно у вас кохання з Євою?

- А це важливо?

- Головне, щоб це було важливим для тебе.

- Для мене важлива інша, яка на разі не моя.

Він сказав ці слова впевнено, виділяючи кожне слово та не відводячи погляду від Ярини. При цьому зіниці звузилися, очі пройшлися обличчям Ярини, тоді опустилися нижче й кутики губ підійнялися в усмішці. Ярина зіщулилася. Ззовні намагалася не видати ознобу, що заволодів тілом, але внутрішньо ледь тримала оборону. Хотілося встати, розвернутися і просто піти. Мабуть, так і зробила б, якби на місці його дівчини не була Єва, якою дорожила.

- Якщо для тебе важлива інша, - її голос затремтів, бо чудово розуміла, що саме він бажав донести в її голову, - для чого тобі Єва?

- Хвилюєшся?

- Намагаюся зрозуміти, вона моя подруга.

- Вона доросла дівчинка, і ніхто її ні до чого не змушує.