Розділ 15

Бувши отруєною чорною магією, Кейра з останніх сил намагалася відбитися від Баргестів магією вогню, але, втрачаючи зв’язок із реальністю та захлинаючись від власної крові, яка змішалася зі сльозами, впала на землю й наостанок створила коло з вогню.

Вдих... вдих... 

Дівчина широко відкрила очі та поглянула на зоряне небо.

Вдих.. видих...

Почувши зовсім поряд ричання, підняла голову та побачила, як один із Баргестів переплигнув через полум’я. Змахнувши рукою, направила вогонь на пса, який став ніби живим щитом між Кейрою та Баргестами.

Вдих... видих...

Вона почула протяжне виття вовків й, повернувши голову, побачила, як неочікувано появилася зграя та атакували псів Баргестів.

Між ними розпочалася кривава сутичка. Вони ричали, рвали один одного на шматки. Деякі вовки зі зграї, ставши перед вогнем, який із кожним тяжким вдихом дівчини гаснув, створили коло навколо неї та не давали псам підібратися. Закривавлена Кейра відчула, як із її тіла виходить енергія: сильна та раніше невідома їй. Сплюнувши кров, дотягнулася рукою до шиї. Щось в її тілі змінювалося, ставало іншим...

Вдих... видих!

Кейра зробила останній віддих і заплющила очі.

***

Чорна енергія стрімко поширилася та поглинула реальність.

Дарія Ламберт, перебуваючи в будинку Себастьяна, доторкнувшись до грудей, тяжко почала дихати. Вона відчула, як магія світла зникає, а натомість зароджується щось темне та зле в її душі. Чорна магія затуманила свідомість, тому дівчина, ледве піднявшись на ноги та хитаючись, пішла до дверей.

— Даріє?

Почувши голос Себастьяна, зупинилася.

— Я повинна йти, — дивлячись перед собою, прошепотіла.

Себастьян, не розуміючи, що відбувається, наблизився, але згусток чорної енергії відразу ж атакував чоловіка, й він упав без свідомості. Дарія без власної волі, не відповідаючи за свої дії та вчинки, не маючи можливості контролювати себе та перебуваючи під впливом чорної магії, вийшла з будинку Себастьяна й, оглянувшись, із байдужістю пішла до своєї машини.

Крім темних чар верховна відьма закляттям обману та ілюзії змогла змінити свідомість Дарії та інших, але не змусила Девіда підкоритися їй.

— Ти сильний, Девіде, але це не значить, що чорна магія не зламає твій дух! Ти забудеш ту відьму... із клану Гуатор Елемента! Забудеш її запах та серцебиття! Вона стане для тебе ніким! Ти підкоришся мені, як свого часу підкорився Альфред Ламберт, а згодом, запроторивши його дружину Офелію в підземелля, я стала люблячою матусею для Селести! — задоволена своєю роботою, відьма поспішила покинути кімнату, в якій у ланцюгах перебував Девід.

— Ми чекаємо, відьмо, коли ти виконаєш угоду! — із тіні появився один із некромантів.

— Наші брати ще перебувають у в’язниці! — додав інший, й жінка стрепенулася та, опустивши голову, мовчки слухала їх. — Не забувай, що ти лише навчена відьма, Ірмо, яка продала душу та душу свого новонародженого дитя й отримала від нас магію та владу, але твоє тіло — лише оболонка справжньої Офелії Ламберт! Ти лише спроможна на ілюзії та обман, але... саме ми підтримуємо в тобі силу! Якщо первісток роду та законна верховна відьма не знищать в’язницю та не випустять наших братів, ти, Ірмо, будеш палати у вічному вогні!

Відьма відчула, як затремтіли руки, але, приховавши свій страх перед Некромантами, підняла голову та звернулася до них:

— Я вічно бути служити вам! Я дала присягання на крові, тому виконаю свій обов’язок! Первісток роду Ламберт і Дарія Ламберт скоро підкоряться мені й...

— Досить обіцяти, Ірмо! — гаркнув некромант й, наблизившись ближче до навченої відьми, злісно продовжив говорити далі: — Підготуй все до коронації! Дарія Ламберт повинна отримати магію від справжньої Офелії, яка утримується довгі роки в підземеллі! Вбивши Альфреда Ламберта, ти не змогла знищити його дружину Офелію, яка є Берегинею роду! Ти зламала одну сторону терезів, — схопивши Ірму за горло, прошипів, — але помилилася, коли, використавши нашу магію, прокляла клан чотирьох стихій. Їхні душі охороняють ворота в’язниці, й ми потребували твоєї допомоги, відьмо, щоб вибратися звідти!

Некромант відпустив Ірму, й обоє зникли в чорному тумані, а навчена, хапаючись за горло, злісно фиркнула.

Вигнанниця, яку всі зневажали свого часу, стала коханкою Альфреда Ламберта. Так, вона вбила їхню спільну дитину на вівтарі жертвоприношення. Продала свою душу та душу дитини. Впустила у своє тіло чорну магію Некроманта, і все заради того, щоб отримати силу. Для Ірми цього було мало, адже вона хотіла більшого: посісти почесне місце поряд із Альфредом та стати його дружиною, стати верховною відьмою.

Коли родина Ламберт втратила пильність, вона викрала новонародженого гібрида, первістка родини Ламберт, який мав би стати наступним верховним відьмаком із поселення Гуатор Елемента, й принесла некромантам на вівтар жертвоприношення, але... Альфред, таємно передавши всю владу Офелії, разом із відьмами та відьмаками клану Гуатор Елемента все зіпсували та запроторили некромантів у в’язницю!

Знівечена магією чотирьох стихій, Ірма прокляла клан, вбила Альфреда й за допомогою чорної магії спотворила не лише Альфу зграї Тімере, перетворивши останнього на Баргеста, але й спотворила світ та обманом запроторила Офелію Ламберт у підземелля й стала чекати, коли первісток роду отримає дар. Вона була дуже сильно розчарована, коли він відмовився від титулу стати верховним відьмаком, але доля усміхнулася їй: Селеста завагітніла, й у родині народилася дівчинка.