Промінням сонця ти мене назвав
Цілуючи в губи весною..
Про кохання ти своє мовчав,
Але обіцяв завжди бути зі мною!
Зігрівали нас почуття ті глибокі,
Які майоріли в душі ..
Палали серця одинокі,
Які були геть не живі...
Ти бажав, щоб поруч була
Зігрівала кохання й теплом
Не існувала, я для тебе жила.
А натомість ти зник і пішов..
Не гріє тепер любов та проклята
Про яку ти так вдало мовчав..
І ті губи, що цілували весною
Скажуть: "Пробач. Все змарнував!"