✨49.

Розділ 49.

Екарон

Стоячи перед знайомими, але невпізнаними образами, Роман ловив себе на дивному роздвоєнні.

Цікавість тягнула вперед, а страх — стримував.
Не страх чогось невідомого. Страх впізнати.

Перед ними всіма розгорнулася багатошарова голограма.

Кожен почав дивитися своє.

Теїр переглядав наукові досягнення, теорії, нові винаходи.

Рієт — машини, кібернетику, електроніку.

Артік безперервно перекладав елімійською, встигаючи підлаштовувати потік під кожного.

Люба теж могла б зануритися в це різноманіття — флора, фауна, екологія Землі. Але не відривалася від Романа.

А він гортав далі. Наче шукав. А радше уникав.

Вона підійшла ззаду. Обійняла його, поклавши підборіддя йому на плече.

— Отже… вони не вигадка.

Роман ледь повернув голову до неї.

— Неймовірно, — прошепотіла Люба. — Вони таки існують.

Роман провів рукою по голограмі. Фрагменти почали  змінюватися.

— Що ще у нас було, Лав… що ми не знали пояснити? Пам’ятаєш?

Люба підвела очі вгору, намагаючись пригадати.

— Супермен…

— Нео з Матриці…

— Триста спартанців…

Вона злегка прикусила губу.

— І ще був… — вона примружилася. — Хто ж іще був?..

Тихо хмикнула і стала поруч й провела рукою по голограмі.

Гортала, але їй нічого не відгукувалося. Жодного знайомого образу. Жодного натяку.

Роман — навпаки.

Кожен фрагмент здавався дуже знайомим. Не повністю. Але достатньо, щоб це відчувалося. І саме це лякало найбільше.

— Артіку, виведи, будь ласка, все, що може відповідати терміну “Супермен”.

— Запит прийнято.

Голограма змінилася. Спершу — узагальнення. Слова. Значення.

— Термін “Супермен” має кілька рівнів інтерпретації, — почав Артік.

— У загальному значенні — це позначення істоти або людини, що перевищує звичайні людські можливості.

На екрані з’явилися різні варіації:

— фізична перевага

— інтелектуальна перевага

— моральна або ідеологічна вищість

— Також фіксується використання в філософських концепціях, — продовжив він. — Зокрема, як ідея людини, що вийшла за межі звичних обмежень.

Фрагменти знову змінювалися.

Слово повторювалося різними мовами.

В різних контекстах.

— У культурному середовищі Землі цей термін набув окремого значення, — додав Артік.

Голограма різко сфокусувалася.

З’явився образ.

Людина.

У червоно-синьому костюмі. З символом на грудях.

Погляд — впевнений. Постава — пряма. Навколо — небо.

— Один із найпоширеніших архетипів, — сказав Артік. — Герой. Захисник. Ідеалізована форма сили.

Роман завмер.

Його рука зупинилася в повітрі.

— Я… — тихо сказав він. — Я це знаю.

Люба перевела на нього погляд.

— Це все неймовірно! — мовила вона, змінюючи рукою фрагменти. — Це... це з земних фільмів. Вигаданий персонаж.

Вона на мить затримала погляд.

— А що з Нео з Матриці?

— Виконую.

Артік змінив голограму.

Світло стало холоднішим. З'явилися темніші відтінки. Міські структури. Код. Потоки символів, що спадали вертикально.

— “Нео” — центральна фігура в інформаційно-філософській моделі, відомій як “Матриця”, — почав Артік. — У межах цієї концепції реальність, у якій існують люди, є штучною симуляцією.

Фрагменти далі змінювалися.

Люди. Капсули. Системи. Мережі.

— Основна ідея — контроль свідомості через ілюзію світу, — продовжив він. — А також можливість її пробудження.

Нарешті з’явився образ.

Чоловік у темному одязі. Спокійний. Зосереджений. Світ навколо нього якось викривлявся.

— “Нео” визначається як індивід, здатний усвідомити штучність середовища та змінювати його правила.

Роман дивився мовчки. Намагався зрозуміти глибше, ніж раніше.

— Він бачить код, — тихо додав Артік. — І взаємодіє з ним напряму.

Коротка зміна кадрів.

Рух. Зупинка куль. Згин простору. Викривлення.