✨47.

Розділ 47.

Екарон

На містку стояла зосереджена, їдка тиша.

— Отже… — мовив нарешті Артік. — Ми маємо справу з восьмипланетною системою, подібною до системи Айлена. Сигнал надходить із третьої планети.

Перед ними розгорнулася просторова голограма.

У центрі — зоря. Яскравіша за Айлену. Гостріша. Більш насичена світлом.

— Зоря класифікується як жовтий карлик, — продовжив Артік. — Стабільна. Зі сприятливими умовами для розвитку біосфери.

Навколо неї оберталися вісім планет.
Рух — чіткий, вивірений.

— Оскільки третя планета цієї системи заселена людьми, подібними до вас, професорко Лав і командире Солаар, — Артік зробив коротку паузу, — дозволю собі використати їхню власну систему назв.

Голограма змінилася.

Планети підсвітилися по черзі.

— Перша планета — Меркурій. Невелика, кам’яниста, з різкими температурними коливаннями. Атмосфера практично відсутня.

Маленька темна куля швидко оберталася біля зорі.

— Друга — Венера. Щільна атмосфера, висока температура, агресивне середовище. Непридатна для життя у звичному для вас вигляді. Жовтувата, затягнута хмарами.

— Третя…

Голограма трохи наблизилася.

Блакитно-біла сфера повільно оберталася перед ними.

— Земля.

Ніхто не озвався.

— Планета з розвиненою біосферою, — продовжив Артік. — Вода у рідкому стані, атмосфера, стабільний кліматичний баланс.

На поверхні було видно континенти, океани, хмарні структури.

Жива.

— Зафіксовано домінуючу форму життя — люди.

Коротка пауза.

— Біологічно ідентичні вам.

Роман не відводив погляду. Люба повільно вдихнула. Рієт стояв нерухомо. Теїр ледь сильніше стиснув опору.

— Четверта — Марс. Холодна, частково досліджена, потенційно придатна для колонізації.

Червонувата куля промайнула трохи далі.

— Далі — газові гіганти: Юпітер і Сатурн.

Голограма збільшила їх. Масивні. Потужні. З кільцями й штормами.

— Вони формують гравітаційний щит системи.

Світло стало холоднішим.

— І, нарешті, Уран і Нептун — крижані гіганти на зовнішніх межах.

Далекі, майже відсторонені.

— У системі також зафіксовано низку супутників і карликових об’єктів. На деяких із них виявлено слабкі гуманоїдні сигнатури.

Голограма показала ледь помітні точки.

— Але вони нечисленні. Не вступають у відкритий контакт і не мають значного впливу на загальну структуру системи.

Світло знову повернулося до третьої планети.

До Землі.

Вона повільно оберталася. Спокійно. Не підозрюючи про те, що на неї дивляться.

— Саме звідси надходить сигнал, — тихо сказав Артік.

Тиша на містку стала глибшою.

Роман відчув, як те саме відчуття знову піднялося зсередини.

Цього разу — сильніше.

Він не відводив погляду від блакитної сфери.

— Люди… — тихо сказав він. — Такі ж, як ми?

— Так, — відповів Артік.

Коротко. Без уточнень.

Люба перевела погляд на Романа.

Вона нічого не сказала.

Але тепер і в її очах з’явилося те саме запитання. Яке ще не було озвучене.

Роман ще мить стояв, збентежений. Його погляд не відривався від блакитної сфери.

Потім він повільно вдихнув.

— Який рівень розвитку цивілізації на цій планеті? — запитав він. — І як вона називається?

Коротка пауза.

— Ти сказав “Земля”. Це… і є назва?

Артік не відповідав. Наче обирав формулювання.

— Рівень розвитку цивілізації — середній, — нарешті прозвучало. — Технологічно вони перебувають на етапі переходу.

Голограма змінилася.

Над планетою з’явилися мережі — світлові, орбітальні, інформаційні.

— Вони вже створили штучний інтелект, — продовжив Артік. — Активно досліджують власну планету і почали освоювати ближній космос.