✨43.

Розділ 43.

Екарон

Пробудження на Екароні почалося майже непомітно.

Спочатку — легкий світанок.

Світло повільно розливалося по стінах спального відсіку, м’яке й тепле, наче справжнє. Воно не різало очі, не змушувало прокидатися різко — лише обережно торкалося простору, ніби запрошуючи до нового дня.

Потім з’явилася вона. Айлена.

Її лагідне ранкове проміння повільно ковзнуло по обличчях, торкнулося вій, щік, волосся — як дотик чогось знайомого й живого.

У кімнаті стало тихо-світло.

— Ранковий цикл активовано, — м’яко пролунав голос Артіка. — Рекомендований час пробудження.

Люба ледь ворухнулася, не розплющуючи очей. Повільно потягнулася, ніби намагаючись обійняти це тепло разом із ковдрою.

— Ммм… — тихо протягнула вона. — А не можна трохи пізніше вставати… і ще поспати?

Роман, не відкриваючи очей, лише тихо хмикнув і притулився обличчям до її темного волосся. Його рука обережно обійняла її ще міцніше.

— Підтримую… — пробурмотів він майже пошепки.

Кілька секунд у кімнаті панувала тиша.

— Запит прийнято, — спокійно відповів Артік. — Відтермінування пробудження дозволено. За однієї умови.

Люба ледь усміхнулася, не відкриваючи очей.

— Якої?..

— Наступне пробудження буде здійснено із застосуванням гумористичного протоколу.

Роман тихо засміявся носом.

— Погоджуюсь…

— І я, — прошепотіла Люба.

— Зафіксовано, — відповів Артік.

Світло залишалося теплим і м’яким. Час ніби сповільнився. Майже годину вони ще спали — тихо, спокійно, ніжачись у промінні симульованої Айлени, не думаючи ні про місії, ні про сигнали, ні про те, що вже почало рухатися десь далеко в космосі.

А потім… У кімнаті різко змінився тон. Пролунав сигнал тривоги. Не гучний, але достатній, щоб миттєво вирвати зі сну.
Роман і Люба одночасно підвелися.

— Доповідай, Артіку, — швидко сказав Роман. — Що у нас за пошкодження?

— Зафіксовано пошкодження протоколу циркадних ритмів. Причина: несанкціоноване продовження сну.

Люба завмерла на секунду. Роман повільно видихнув.

— Артіку…

— Так?

— Ти зараз серйозно?

— Абсолютно, — відповів він. — Порушення становить сорок сім хвилин від рекомендованого графіка. Але, зважаючи на підвищений рівень задоволеності екіпажу, система готова не вважати це критичною помилкою.

Люба тихо засміялася.

— Я ж казала… ще трохи можна було.

— Зафіксовано, — одразу відповів Артік. — Користувач Люба демонструє стабільну схильність до продовження сну.

Роман похитав головою, усміхаючись.

— От тепер можна вставати.

— Та попри порушення протоколу циркадних ритмів, усі інші правила залишаються чинними, — спокійно мовив Артік.

Роман уже підвівся, на ходу взяв рушник і почав взувати капці.

— Нагадай-но нам ці правила, — сказав він, з легкою усмішкою. — Бо після Супер Еліми, Небріса і двох Каліонів ми, здається, остаточно випали з ритму.

Люба теж піднялася, провела рукою по волоссю і кивнула.

— Причому дуже успішно випали.

— Зафіксовано, — відповів Артік. — Порушення ритму підтверджено обома користувачами.  Тож нагадую розпорядок:

— Гігієнічні ранкові процедури — раз.
— Заняття в спортивному відсіку — два.
— Душ — три.
— Сніданок — чотири.
— Підготовка та одягання костюмів — п'ять.

Світло в кімнаті трохи змінилося, переходячи в активніший ранковий режим.

— І з’явитися на місток, — завершив Артік.

— Звучить як план, — сказав Роман.

— Звучить як дисципліна, — тихо додала Люба.

— Звучить як повернення до цивілізації, — підсумував Артік.

І додав:

— Рекомендую не відкладати початок виконання пункту один.

Роман глянув на Любу.

— Ну що… повертаємось до нормального життя?

Люба ледь усміхнулася.

— Авжеж.

І вони рушили до ранку, який уже чекав на них за межами цієї кімнати.

Рівно за сорок хвилин майже вся команда вже була на містку.

Роман і Люба зайняли свої пілотські крісла. Рієт сів у додаткове — трохи збоку, але з повним доступом до всіх систем. Світло на містку було чіткішим, робочим. Екарон остаточно перейшов у денний режим.

— Як там Теїр? — запитала Люба, не відриваючи погляду від панелей.

— Значно краще, — відповів Рієт. — Відновлення йде швидко. Тканини регенерують стабільно. Відторгнення немає. Думаю, скоро він уже зможе ходити.