✨42.

Розділ 42.

Екарон

І хоч на Екароні за всіма параметрами симуляції панувала глибока ніч, а людська частина екіпажу продовжувала свій заслужений сон, пауза в лабораторії виникла не через брак слів.

Вона була наслідком патової ситуації.

Підозри й звинувачення, що пролунали щойно, зависли в повітрі, не даючи жодній зі сторін зробити наступний крок без ризику сказати зайве.

— Так… Прієн знав про перший сигнал, — хрипко порушив тишу Теїр. — Місія сюди була частково передбаченою. І… так, рятувальною.

Він зробив паузу, вдихнув глибше.

— Але офіційний Сіріеліум не знає всіх подробиць.

— Ну звісно, — одразу відгукнувся Артік, і в його голосі знову з’явилася знайома іронія. — Я ж, як офіційний і сертифікований самою Матір’ю представник того самого Сіріеліуму, звісно, нічого не знаю.

Він зробив паузу, наче вдихнув.

— І мені навіть цікаво… що скажуть командир Солаар і професорка Елійська, коли дізнаються правду?

Рієт мовчки стояв поруч, але його увага залишалася прикутою до панелей. Його пальці повільно ковзали над інтерфейсом, відстежуючи показники Теїра — стабільні, але ще крихкі.

— Але я бачив дещо інше, — тихіше сказав Теїр.
Він відкрив очі й подивився прямо перед собою, ніби крізь стіни лабораторії.

— Мені здається, що офіційний Сіріеліум значно більше зацікавлений у другому сигналі.

У лабораторії знову стало тихіше.

— У тому, розшифрування якого… — продовжив він, — стане причиною нової місії вже за кілька годин.

Він перевів погляд.

— І що цікаво… ти, Артіку, є ключовим фігурантом у всіх основних анналах, що стосуються цієї місії.

На мить запала тиша.

— Скажи мені… командир Солаар і професорка Елійська про це знають?

Артік не відповів одразу.

Системи корабля тихо гуділи, ніби очікуючи.

Рієт повільно підвів голову.

— Мені починає здаватися… — сказав він нарешті, спокійно, але з новою напругою в голосі, — що командир Солаар, професорка Елійська… і навіть я…

Він перевів погляд на Теїра.

— …знаємо найменше з усіх про те, що тут насправді відбувається.

— Запевняю вас, — твердо відповів Артік на ці закиди, — моя причетність до цієї місії не несе жодної загрози життю командира Солаара й професорки Елійської.

Його голос був рівний. Надто рівний.

— Їхня безпека — мій найвищий пріоритет.

Мить тиші здавалася ще важчою.

— Чого я, на жаль, не можу сказати про попередню місію. Вона була… — він ніби підбирав слово, — переповнена ризиками. І неодноразово ставила їх на межу.

Рієт мовчав.

Теїр ледь помітно хитнув головою, трохи змінюючи положення на подушці. Його дихання залишалося важким, але погляд — зосередженим.

— Але хто ти, Артіку? — тихо запитав він. — Звідки ти?

Він глибоко вдихнув.

— І як ти отримав сертифікацію самої Матері?

Рієт перевів погляд з панелей на голографічні проекції.

Артік мовчав. Кілька секунд. Довгих.

Теїр знову заплющив очі й важко ковтнув.

І саме в цей момент Артік заговорив.

— Пропоную угоду.

Його голос змінився. Став більш зібраним. Майже офіційним.

— Я обіцяю: ви дізнаєтесь про мене все, що вас цікавить. Моє походження. Причину чужинських міток. І те, як я отримав сертифікацію Матері.

Він на мить зробив паузу.

— Але не зараз.

Світло панелей м’яко відбилося на обличчі Рієта.

— Це станеться після завершення наступної місії.

Знову запала їдка тиша.

— До того часу… — продовжив Артік, — ми всі зберігаємо мовчанку.

Він зробив коротку паузу, ніби фіксуючи умови.

— Ви мовчите про мене і про наступну місію. Я мовчу про вас, про Прієна… і про деталі попередньої місії.

Рієт повільно вдихнув.

Теїр не відкривав очей.

— Це взаємна безпека, — додав Артік. — І… взаємна довіра.

Кілька секунд ніхто не відповідав.

Але мовчання вже не було напруженим.

Воно було… прийнятим.

Рієт ледь кивнув.

Теїр тихо видихнув.

Угода була укладена.