✨38.

Розділ 38.

Екарон

Після загадок Артіка й коротких інтелектуальних батлів між ним та Рієтом човник Каліон-2 тихо влетів у докову шахту Екарона.

Екіпаж спав.

Не глибоко — швидше дрімав, розслабившись у незручних пілотських кріслах після виснажливих подій на Супер-Елімі та Небрісі.

Каліон-2 обережно зайшов у посадкове гніздо в підчерев’ї корабля.

Стикування відбулося майже беззвучно.

— Увага екіпажу Каліона-2, — м’яким голосом повідомив Артік. — Ми щойно успішно пристикувалися до Екарона.

Він зробив коротку паузу, ніби даючи всім остаточно прокинутися.

— Усі системи Екарона активовано після режиму тиші. Коротко нагадую: світловий режим відновлено за елімійським циклом «день — ніч» для підтримки ваших циркадних ритмів. Кімната спорту — готова. Лабораторний сектор — готовий. Оранжерея — у чудовому стані.

Ще невелика пауза.

— Кухонний відсік також функціонує. Найкраща у цьому квадранті галактики теріоноварка — готова до роботи. Харчовий синтезатор — теж.

І трохи веселіше додав:

— І, звісно, кімната релаксації з режимом «вечірнє узбережжя» вже чекає на своїх змучених героїв.

Роман повільно підвівся з крісла і потягнувся.

— Нарешті ми вдома…

Люба теж підвелася, розминаючи плечі.

— Ну… не зовсім вдома, — сказала вона. — Але я теж рада, що ми нарешті тут.

Вона зробила крок до шлюзу.

— Ходімо.

Позаду них Рієт уже стояв біля реанімаційної платформи.

Його погляд був серйозний.

— Теїр у дуже поганому стані, — сказав він. — Нам потрібно негайно почати відновлення.

Роман одразу кивнув.

— Тоді спочатку лабораторія.

— О, яка несподіванка, — прокоментував Артік. — Я щойно анонсував кімнату релаксації, узбережжя, хвилі, теплий пісок… а ви знову прямуєте не туди, а в лабораторію.

— Артіку, — усміхнувся Роман, — спочатку рятуємо друзів.

— Занотовано, командире. Людська моральність знову перемогла потребі відпочинку.

Шлюз Каліона відкрився.

За ним простягнувся знайомий коридор Екарона — тихий, світлий, із м’яким денним освітленням.

Після похмурих туманів Небріса він здавався майже святковим.

Рієт з Романом легко підхопили пошкоджене тіло Теїра на ношах.

— До лабораторії десять метрів праворуч, — повідомив Артік. — І, до речі, я вже підготував повний набір інструментів для біосинтетичного ремонту.

— Дякую, Артіку, — сказав Рієт.

— Не дякуй завчасно. Я просто не хочу, щоб у нас на борту залишалося півтора андроїда. Статистика виглядає не дуже естетично.

Люба тихо засміялася.

— Потерпи трохи, Артіку. Скоро у нас знову буде два.

— Чудово, — відповів той. — Два однакових андроїди на одному кораблі. Я вже передбачаю складні дискусії про штучний інтелект.

Рієт озирнувся через плече.

— Не хвилюйся. Я не люблю сперечатися.

— О, це ще гірше, — сказав Артік. — Ти просто перемагаєш мовчки.

Команда швидко рушила коридором до лабораторії.

А кімната релаксації з теплим узбережжям і тихим шумом хвиль терпляче чекала на трохи пізніше.

Коридори Екарона швидко залишилися позаду і абораторія зустріла їх м’яким білим світлом й тихим гудінням систем.

Роман з Рієтом обережно поклали тіло Теїра на операційну платформу. Автоматичні фіксатори одразу зафіксували корпус.

На мить усі завмерли. Теїр лежав нерухомо. Його синтетична шкіра потемніла від пошкоджень, а системи працювали лише на мінімальному рівні.

— Починаємо, — тихо сказав Роман.

Люба вже підійшла до біологічного модуля.

— Артіку, мені потрібен синтез нового органічного субстрату для його крові.

— Уже запускаю синтез, — відповів той. — Нагадую: склад цієї біосуміші настільки складний, що навіть я не розумію, як ви, органічні, змогли її придумати.

— Ми не придумали, — сказала Люба, готуючи стерильні контейнери. — Ми її дослідили.

— Це звучить ще підозріліше.

Роман тим часом уже працював із механічними вузлами. Швидко було отримано нові деталі з універсального реплікатора й ними замінено ушкоджені.

Потім він підсунув нижню частину корпусу Теїра ближче до платформи.

— Рієте, допоможеш?

— Звичайно.

Разом вони акуратно вирівняли з'єднання.
Складні магнітні фіксатори клацнули, і ноги Теїра стали на місце.