✨37.

Розділ 37.

Каліон-2

Система Ехо-Шедоу поволі залишалася позаду.

Каліон-2 тихо плив крізь темряву космосу, віддаляючись від орбіти похмурого Небріса. Разом із ним у туманних червоних відблисках залишалися кам’яні скелі, слизькі печери й зловісна тиша планети, що оберталася поруч зі своїм розпеченим напарником планетоїдом Теном, тьмяно освітлених материнською зорею — Ехо-Шедоу.

— До прибуття на Екарон рівно двадцять три години, шановна оновлена командо, — бадьоро оголосив Артік.

Роман і Люба, як зазвичай, сиділи у пілотських кріслах. Вони мовчки дивилися через ілюмінатор на червону зірку Ехо-Шедоу, що повільно зменшувалася позаду. Здавалося, вона пам’ятає все, що сталося на Небрісі… так само, як і вони.

— Чому двадцять три години? — трохи обурено запитала Люба. — Чому нам летіти довше, ніж човник летів за нами на Небріс? Адже відстань та сама. Я ж тепер ніяк не дочекаюся обіцяного спа і кімнати релаксації з симуляцією вечірнього узбережжя.

— О, це дуже просте питання, професорко Лав, — із задоволенням відповів Артік. — Коли Каліон-2 летів за вами, він був порожнім. Без екіпажу. Без половини синтетика. Без ще одного повністю механічного синтетика. І без двох органічних форм життя, які, між іншим, мають досить ніжні біологічні структури.

— Ніжні? — скептично перепитав Роман.

— Саме так, командире. Я відповідаю за ваше здоров’я. Тому використовую оптимальний режим польоту для екіпажу.

— Тобто без фанатизму? — усміхнувся Роман.

— Саме так. Бо коли я летів за вами, то міг дозволити собі режим, який у технічних документах описується як… — Артік зробив коротку паузу. — «як фанера над Фел'Аріоном».

Люба тихо засміялася.

— Фанера? — перепитала вона.

— Стара пілотська приказка, — пояснив Артік. — Означає рухатися дуже швидко і майже без контролю над комфортом пасажирів.

— Тобто якби ти летів так зараз… — почав Роман.

— …то вас би довелося зіскрібати по кабіні, командире, — без вагань завершив Артік. — І, враховуючи, що в нас уже є один напіврозібраний синтетик, я вирішив не погіршувати статистику.

Позаду тихо пікали прилади реанімаційної платформи, де лежав Теїр.

Рієт, що стояв поруч, ледь усміхнувся.

— Я підтримую рішення Артіка. Один розібраний андроїд на екіпаж — більш ніж достатньо.

— Підтверджую, — негайно відповів Артік. — Поточний склад екіпажу: п’ять осіб і три з половиною тіла. Я не планую наразі зменшувати цей показник.

Люба похитала головою.

— Все одно це дуже довго.

— Зате, професорко Лав, — весело відповів Артік, — за ці двадцять три години я встигну підготувати для вас найкращу симуляцію узбережжя, яку коли-небудь бачив Екарон.

— З теплим піском? — уточнила Люба.

— З теплим піском.

— І хвилями?

— І хвилями.

— І без зубатих потвор?

— Без жодної.

Роман усміхнувся і поклав руку на підлокітник поруч із Любою.

— Тоді я готовий чекати всі двадцять три години.

— До речі, панове професори, — раптом пожвавішав Артік, — для вас загадка від найпросунутішого ШІ у цьому секторі галактики.

— Йой, та невже… — усміхнувся Рієт.

— О, тільки батлу двох версій ШІ нам не вистачало, — закотивши очі сказала Люба.

— А що, часу вдосталь, — розвалившись у кріслі й закинувши руки за голову мовив Роман. — Спати в цьому кріслі мені не хочеться, тож я б залюбки подивився на батл.

— Добре, добре. Я готовий до батлу з Рієтом, — відповів Артік. — Але спочатку загадка для вас, нештучних.

— Уже боюся, — пробурмотіла Люба.

— Отже… Каліон-1, який ми втратили через один… не дуже… наказ…

— Артіку!

— Гаразд, гаразд, командире. Через один дуже наказ. Тобто човник, якого ми втратили, летів із Супер-Еліми до Небріса трохи менше тридцяти годин. А точніше — двадцять вісім годин п’ятдесят шість хвилин.

— Пам’ятаю, — тихо сказав Роман.

— Відстань між цими двома точками становить три цілих і дві десятих астрономічних одиниці, — продовжив Артік. — А тепер увага. Запасний човник Каліон-2 летить від Небріса до Екарона, що знаходиться у відносній точці Лагранжа системи Ехо-Шедоу, приблизно за сім цілих чотири десятих астрономічних одиниці.

— І буде там через двадцять три години, — додав Рієт.