✨36.

Розділ 36.

Каліон-2

Каліон-2 завис майже над самою скелею.

Туман Небріса повільно розходився під струменями стабілізаторів, відкриваючи вузький уступ каменю.

Роман зробив крок назад, розігнався і легко перестрибнув через край шлюзу.

Стулки одразу зімкнулися за його спиною.

— Вітаємо на борту Каліона-2, командире Солаар! — урочисто промовив Артік.

Після короткої паузи додав уже майже по-дружньому:

— З поверненням, Романе.

Роман тільки важко видихнув.

Скафандр Аурел-Сігма був важкий після подорожі й бою.

Він зняв гермошолом, потім розчепив фіксатори броні й залишив важку оболонку на кріпленні біля шлюзу.

Коли він підняв голову — їхні погляди одразу зустрілися.

Люба стояла посеред містка. Вона дивилася на нього мовчки.

У її очах ще жила тривога, ніби вона досі не вірила, що він справді тут.

І водночас у погляді була якась тихенька вина — ніби вона відповідала за все, що сталося.

Роман не міг відірватися від її очей. Темних, як ніч.

Він зробив кілька кроків.

Вона — теж.

І вони обійнялися.

Без слів.

Лише притиснулися один до одного, ніби хотіли переконатися, що це не примара, не запис з камер і не голограма.

Роман відчув, як Люба тихо тремтить.

Він обережно провів рукою по її волоссю.

— Все добре, Лав, — тихо сказав він. — Я тут.

Вона трохи відхилилася, але рук не розняла.

— Ти… — голос її на мить зірвався.

— Ти знову налякав мене.

Роман усміхнувся.

— Я ж казав… Набір романтика — універсальний інструмент.

Люба тихо засміялася крізь сльози.

— Знаєш… я, мабуть, ніколи більше не буду сміятися з твого набору романтика. Бо це була найнебезпечніша лопата у Всесвіті.

— Підтверджую, — негайно озвався Артік. — Відтепер пропоную офіційно внести її до списку тактичного обладнання.

Роман глянув у бік консолей.

— Артіку, ти серйозно?

— Абсолютно. Я навіть пропоную нову класифікацію:

Роман-клас — ближній анти-ксеноморфний інструмент.

— Досить, — тихо сказала Люба, але вже з усмішкою.

Вона знову подивилася на Романа.

— Я думала…

Вона не договорила.

Роман зрозумів.

І просто легенько притулився лобом до її лоба.

— Небріс теж не зміг нас розлучити, — тихо сказав він.

На мить у кабіні запанувала тиша.

Лише м’яко гуділи системи Каліона-2.

Десь далеко внизу, під червоним світлом Ехо-Шедоу, повільно затягувався туман Небріса.

— Ніщо й ніхто не має розлучити нас, — тихо відповіла Люба. — Пробач, що так вийшло. Я цілилася в чудовисько.

— Немає за що вибачатися, моя Лав, — відповів Роман і ніжно поцілував її в лоба. — Усе сталося найкращим чином. Трутень майже без моєї допомоги впав зі скелі. Інакше ми б і не дізналися, що на цій планеті, окрім слизу, пліснявих грибів і зубатих потвор, є ще дещо прекрасне.

— Так, — тихо сказала Люба, притискаючись до нього міцніше. — Наше кохання — найпрекрасніше у Всесвіті.

— Але не тільки воно, — усміхнувся Роман. — Є ще дещо. Дозволь…

Він обережно витяг із кишені невеликий скляний циліндричний контейнер.

— Поки я чекав на вас, я не сидів склавши руки. Пройшовся трохи схилами скель… і зібрав для тебе кілька зразків флори. І ось…

Роман передав контейнер Любі.

— Що це? — здивовано запитала вона.

— Може, ти скажеш?

Люба піднесла контейнер ближче до світла.

Усередині лежала невелика темна рослина з тонкими, майже прозорими пелюстками. Вони ледь мерехтіли слабким фіолетовим відблиском.

— Це схоже… на квітку, — тихо сказала Люба. — Ні, я впевнена — це квітка. Дуже красива. І, можливо, небезпечна. Але мені потрібно дослідити її в лабораторії на Екароні.

— О, командире, — озвався Артік, — ти справжній романтик не тільки через набір романтика. На похмурій планеті квіти збирав. Ти бачиш, професорко Лав, який він у тебе?