✨35.

Розділ 35.

Каліон-2

Піднявшись на висоту восьми кілометрів, Каліон-2 завис у повітрі.

Люба сиділа в кріслі пілота, тримаючи обома руками чашку гарячого теріону, і мовчки вдивлялася в голограми приладів.

Червонувате світло Ехо-Шедоу просочувалося крізь верхні шари туману Небріса, забарвлюючи кабіну м’яким тривожним відблиском.

— Вісім кілометрів над поверхнею Небріса — оптимальна висота для проведення пошуків Романа, командирко Лав, — жвавим голосом промовив Артік.

— Зв’язок так і не встановлено… — тихіше додав він.

Люба не відповіла.

Вона лише переривчасто зітхнула, намагаючись стримати сльози.

Позаду тихо ковзнули двері герметизаційного відсіку.

На місток увійшов Рієт.

— Молодець, Рієте! Аплодую стоячи! — вигукнув Артік, і в кабіні раптом пролунали гучні оплески, ніби з величезного концертного залу.

— Навіть жодної краплі кислоти на обшивці. Нелегал летів донизу, як безкрилий тарган.

— Нічого особливого, — спокійно відповів Рієт. — Виявилося, що потвора боїться лоскоту. Та й квитка на проїзд у неї не було. Тож я чемно попросив на вихід.

Люба, попри втому й тривогу, ледь усміхнулася.

Рієт підійшов ближче.

— Ми знайдемо Романа, — тихо сказав він. — Навіть якщо поруч із ним буде ще одна така потвора — я вірю, що він не пропаде.

— Підтримую гумор, Рієте, — швидко озвався Артік. — Але мушу нагадати: повний абонемент на гумор належить мені. Причому не лише на цьому човнику, а й на Екароні. Це прописано в протоколах місії.

— Та зрозумів я натяк, — відповів Рієт. — Я просто хотів підбадьорити Лав.
Бо вона зараз, як елімійська квітка Лав — похилилася під дощем.

Він поглянув на Любу.

— Отже, ти недопрацював, Артіку.

— Я недопрацював? — обурився той. — Та я тут уже десять хвилин веду психологічну підтримку екіпажу!

— Погано ведеш, — сухо сказав Рієт. — Забагато пустощів.

— Це називається професійна тактика стабілізації морального стану, — образливо відповів Артік.

— Це називається базікання.

— А це називається заздрість до мого інтелектуального гумору.

— Твій гумор нагадує мені старі технічні інструкції, — відповів Рієт. — Довгий, сухий і не завжди зрозумілий.

— Ображаєш штучний інтелект, між іншим.

— Лише коригую.

— Командирко Лав, — звернувся Артік, — прошу зафіксувати: я зазнаю систематичного психологічного тиску від одного повністю механічного андроїда.

— Ви обоє… — тихо сказала Люба, — краще дивіться за зондами.

І саме в цей момент один із голографічних дисплеїв різко спалахнув.

— Увага! — вигукнув Артік.

На екрані з’явилося зображення з дрона.

— Зафіксовано тепловий сигнал.

Люба миттю випрямилася в кріслі.

— Де?

— Один кілометр вісімсот метрів на південний схід.

Підтверджую: форма сигналу — гуманоїдна.

На мить у кабіні запанувала повна тиша. І тоді Артік тихо додав:

— Ймовірність дев’яносто три відсотки…
…що це наш зниклий командир.

— Тоді всі чотири зонди в цей сектор, Артіку, — підвівшись із крісла, з блиском в очах сказала Люба.

— Слухаю, командирко! Вже летять, — миттєво відповів Артік. — Також пробую встановити зв’язок зі скафандром Аурел-Сігма Романа.

— Отже, віддалятор відправив його… якщо це справді він… на три кілометри, — присівши біля платформи, де лежав Теїр, тихо мовив Рієт.

— Підтверджую: тепловий сигнал належить саме йому, — сказав Артік. — Але повного зв’язку зі скафандром через зонди поки що встановити не вдається. Проте вдалося вилучити аварійний файл. Зараз проводжу декодування.

— Аварійний файл? — схвильовано запитала Люба.

— Це не означає, що з Романом сталося щось найгірше, Лав, — спокійно пояснив Рієт, намагаючись її заспокоїти. — Подібне обладнання має автоматичні системи фіксації критичних подій. Телепортація віддалятором теж належить до таких ситуацій.

Люба нічого не відповіла. Лише важко ковтнула.

Кілька секунд у кабіні було чути тільки тихе гудіння систем Каліона.

— Є! — раптом вигукнув Артік. — Виводжу відео з камер скафандра Романа.

Перед ними спалахнула голограма.

На ній з’явилося зображення.

Роман стояв саме в тій позі, в якій його застав натиснутий Любою курок віддалятора.

Лопата з набору романтика все ще була в його руках.

Просто перед ним — майже впритул — стояв трутень.

Паща чудовиська розкрилася широко, дві щелепи клацнули в повітрі.